4:00 ранку 22 червня 1941-го року, мить ... і ... Ніхто не забутий!

Невже ми забули про це?

Пам'ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до тебе спогади  - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.

22 червня 1941 року гітлерівські війська віроломно вторглися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад. Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу - від Баренцевого до Чорного моря. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір. Мужньо тримали оборону захисники Брестської фортеці, Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Москви та інших міст, воїни військових округів.

Страшне слово „війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.

Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Саме як страшну трагедію її пам’ятають і згадують в усьому світі. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій Рейх виступали як союзники, а від 22.06.1941р. вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська, або, у радянській історіографії, Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років.
Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців. У розгромі нацизму брали участь українські солдати в лавах Радянської армії (понад 6 млн), вояки УПА (понад 100 тис.). Друга світова війна для України не обмежувалася лише бойовими діями та окупацією її сучасної території, а й включала участь українців у бойових діях на всіх воєнних театрах.
Друга світова війна відкрила для українців руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл тощо). Разом з тим тривалий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі (розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих у море разом із санітарними машинами, тощо).
Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок цієї війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн. військових і підпільників, понад 5 млн. цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 млн. жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом, безповоротні втрати України склали 8-10 млн. осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд. тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, надалі з тавром «зрадників» прийнявши на себе тягар лихоліття, поки країна збиралася із силами, щоб дати відсіч ворогові.
У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять  мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Історія встановлення свята. Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000 з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих  під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років, їх подвигу та жертовності, Україна встановила День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна.
Верховна рада затвердила обов'язкову хвилину мовчання за загиблими у німецько-радянській війні - щороку 22 червня о 10.00.  Відповідну постанову "Про запровадження в Україні особливої церемонії - проведення 22 червня кожного року Хвилини пам'яті по загиблим у роки Другої світової війни 1941-1945 рр." прийнято на засіданні 20 травня. Її підтримали 299 депутатів. 
Згідно з документом, Кабміну доручено 22 червня кожного року забезпечувати приспущення державного прапору України із чорними стрічками на будинках та спорудах органів та установ державної влади.
Також уряд 22 червня кожного року о 10.00 має забезпечувати хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам.
А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ...

Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства?
Вона є. Залишивши образи, Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило ту страшну кровожерну війну, за умови, що нащадки, засвоївши уроки історії, ніколи більше не допустять подібного...

Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Джерело (Режим доступу станом на 09.06.2021р.): https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1245/2000
http://www.adm-pl.gov.ua/news/22-chervnya-den-skorboti-i-vshanuvannya-pamyati-zhertv-viyni-v-ukrayini
http://lib.if.ua/news/1277119043.html
https://old.uinp.gov.ua/news/22-chervnya-1941-rozpochalasya-nimetsko-radyanska-viina
https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=145 
https://dzerkalo.media/22-chervnya-den-skorboti-vshanuvannya-pam-yati-zhertv-viyni-v-ukrayini/
https://glavcom.ua/news/den-skorboti-i-vshanuvannya-pamyati-zhertv-viyni-poroshenko-zrobiv-optimistichnu-zayavu-507266.html
http://mayu-pravo.com/news/view/22-chervnya-2017-roku---den-skorboti-i-vshanuvannya-pam-yati-jertv-viyini-v-ukrayini-a9623/ 
https://znaj.ua/society/den-skorboty-i-vshanuvannya-pamyati-zhertv-vijny-22-chervnya-istoriya-ta-tradyciyi 
http://nsc-olimpiyskiy.com.ua/news/22-chervnya-den-skorboti-i-vshanuvannya-pam-yati-zhertv-viyni-v-ukraini/ 
https://phm.gov.ua/?p=31850
Підготувала науково-технічна бібліотека
Гордійчук Х.Т., провідний бібліотекар

Матеріал підготовлено 09.06.2021 р.