Заповідна справа чекає нашого захисту!

З розвитком людської техногенної цивілізації та глобальними наслідками її господарської діяльності (вирубування лісів, культурна трансформація ландшафтів, опустелювання, парниковий ефект тощо) виникла потреба у збереженні первозданної природи нашої планети. Для цього у світі в багатьох країнах виділені певні ділянки суходолу та акваторії, які оголошені територіями, де господарська діяльність людини обмежена або взагалі заборонена. Цим територіям надано заповідний статус.

Історія розвитку заповідної справи, яка бере початок ще з давніх часів, як і історія охорони природи в цілому, тісно пов'язана з розвитком людського суспільства. Завдання, які вона вирішувала на кожному етапі історичного розвитку людства, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем, ступенем використання нею природних ресурсів, потребами суспільства. Паралельно тривав процес формування науки про охорону природи.

Природно-заповідний фонд України - це система ділянок суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, ґенофонду, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У 1980 р. була видана "Червона книга Української РСР" - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин України, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. Занесення того чи іншого виду до "Червоної книги..." передбачає його охорону, тобто заборону збору та відлову в усіх місцях, де він трапляється.

Верховною Радою України прийнято ряд законів, що регулюють правові основи організації охорони природи і використання природних ресурсів на території нашої держави. У Конституції України вказується: "Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до Закону" (стаття 13), "Кожен зобов'язаний не заподіяти шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки" (стаття 66).

Закон України "Про охорону навколишнього середовища" (від 25.06.1991 р.) визначив основні вимоги щодо охорони природи і використання природних ресурсів, коло природних об'єктів, що підлягають правовій охороні, органні громадські організації, які забезпечують охорону природи і регулюють використання природних ресурсів на території України.

До основних принципів охорони навколишнього середовища цим законом віднесено: пріоритетність вимог екологічної безпеки, гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей, запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Ним запроваджено плату за спеціальне використання придонних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (від 16.06.1992 р.) визначив правові основи організації, охорони та ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів. У цьому законі подано класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, визначено форми власності на них, визначено режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхній статус і завдання, вимоги щодо охорони природних комплексів тощо. Державний контроль за дотриманням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях.

Крім цих базових законів, з питань охорони навколишнього природного середовища ВРУ і КМУ затверджено ще цілий ряд інших Законів України та урядових постанов, а також ратифіковано низку міжнародних конвенцій. Ці питання знайшли своє висвітлення і в кодексах галузевих правових актів України, зокрема, у "Лісовому кодексі України" (від 21.01.1994 p.), "Кодексі України про надра" (від 27.07.1994 p.), "Водному кодексі України" (від 6.06.1995 p.), "Земельному кодексі України" (від 13.03.1992 р.).

"Чому заповідна галузь, яка в перші роки незалежності нашої держави була проголошена одним із головним пріоритетів державної політики, прийшла в занепад? Чому продовжується руйнація основ системи державного управління заповідної справою, а наш природно-заповідний фонд, національне надбання, опинився під реальною загрозою деградації та знищення?" - президент Всеукраїнської громадськоїорганізації "Асоціація природоохоронних територій України, заслужений природоохоронець України, відмінник заповідної справи М. Стеценко.

• Розробка "дорожньої карти" законодавчих і нормативно-правових змін, що базуються на сучасних, інноваційних методах збереження і раціонального використання природних ресурсів на заповідних територіях та визначених зобов’язань України в рамках Угоди Україна – ЄС.
• Розробка і впровадження основних засад зміцнення інтеграційного потенціалу фінансово-економічної стійкості національної мережі територій та об’єктів заповідного фонду, що дозволить додатково отримувати більш як 40% фінансових ресурсів на розвиток галузі
• Проведення реорганізації і впровадження системи державного управління заповідною справою в межах існуючих фінансово-економічних ресурсів шляхом створення Національного Агентства національних природних парків і заповідної справи України. В цю структуру управління необхідно передати біля 70-ти національних природних парків, біосферних і природних заповідників, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Цей орган має бути наділений всіма правами вирішення фінансових організаційних, кадрових питань та відповідальністю  за збереження, відтворення і ефективне використання заповідного фонду України."

Природно-заповідна справа оберігає унікальну природну спадщину нашої країни. Завдяки зусиллям працівників, біосферні та природні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники і заповідні урочища, зберігаються частинки природи по всій Україні.

Цього року Україна відзначає 30-ти річчя Незалежності. Підсумки за цей період вказують на значний розвиток природно-заповідної справи.
Для порівняння:
у 1991 році в Україні налічувалося 5450 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 1,264 млн га і «показник заповідності» становив лише 2,1 % площі держави;
упродовж 30 років кількість заповідних територій та об’єктів зросла на 3183 одиниці загальною площею 2,841 млн. га і сьогодні вони становлять 6,8 % площі України.

В умовах зміни клімату, формується нове розуміння важливості природи.  Нам вкрай необхідно зберегти багатство флори і фауни, ліси, ріки, степи, відновити порушені екосистеми та збільшити природно-заповідний фонд.
Європейська зелена угода закликає повернути природу у наше життя. Вона зобов’язує усі європейські країни заповісти 30 % їхніх територій.
Отже, перед працівниками природно-заповідного фонду постають нові, надзвичайно амбітні завдання та виклики. Від виконання яких залежить збереження природної спадщини та якість життя українців.

На Берлінській вікіконференції (29.03 — 2.04. 2012) вперше озвучили необхідність започаткування фотоконкурсу краєвидів. Ідея цього конкурсу виникла після успішного проведення громадською організацією "Вікімедіа Україна" у вересні 2012 року фотоконкурсу " Вікі любить пам’ятки", метою якого є збирання фотографій пам'яток історичної та культурної спадщини України. "Вікі любить Землю" (Wiki Loves Earth) — фотоконкурс пам'яток природи. Учасники фотографують об'єкти природно-заповідного фонду і завантажують їх на Вікісховище. Метою заходу є як створення фотографій якнайбільшої кількості пам'яток природи й об'єктів природно-заповідного фонду на умовах вільних ліцензій, так і сприяння охороні навколишнього природного середовища. У конкурсі є дві номінації — за найкращу фотографію за вибором журі і за найбільшу кількість сфотографованих пам'яток. 
За словами Руслани Маньковської, заступника голови Національної спілки краєзнавців України: "Безперечно, фотоконкурс "Вікі любить Землю" має великі перспективи, і не тільки тому, що Природно-заповідний фонд України, який на сьогодні становить 4,5% площі території України (2815,5 тис. га), у 2015 р. передбачено збільшити до 10,4%, але, як писав класик світової літератури В. Гюго: "Людина працює, облаштовуючи свою оселю, а оселя — її Земля". Усвідомлюючи цю просту істину, захоплюючись красою природи краю, кожен має нести особисту відповідальність за майбутнє рідної землі."

Подання робіт на #ВікілюбитьЗемлю 2021 завершилося 2 липня! До допису додаємо фото, які конкурсанти завантажили цьогоріч.

Вітаємо працівників природно-заповідної справи з професійним святом!
Від щирого серця бажаємо міцного здоров’я та добробуту, наснаги та нових здобутків у професійній діяльності!
Щиро вдячні Вам за сумлінну працю, наполегливість та мудрість, за вміння бачити та оберігати красу і багатство рідного краю.

Джерело /Режим доступу станом на 5.07.2021р./: http://www.zapovidnyk.org/2017/04/blog-post.html
http://eco.com.ua/content/istoriya-zapovidnoi-spravi-v-ukraini-ta-ponyattya-pro-derzhavnii-prirodno-zapovidnii-fond
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8E
http://wikilovesearth.org/en/ 
https://blog.wikimedia.org.ua/2020/06/03/wle_2020/
https://mepr.gov.ua/timeline/Prirodnozapovidniy-fond.html

Підготувала Науково-технічна бібліотека
Гордійчук Х.Т., провідний бібліотекар

Матеріал підготовлено 11.06.2021 р.