“… щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена” /Андрей Шептицький/

Важко знайти сферу життя українців, де не було б внеску Андрея Шептицького, – розбудова української церкви, збереження культурної спадщини та меценатство, благодійність, допомога сиротам, турбота про молодь, підтримка освіти та розвиток фінансово-економічної діяльності. Митрополит Шептицький є взірцем любові до ближнього. Рятуючи життя людей у часи Другої світової війни, він здобув особливу шану єврейської громади. Справедливо очікуємо, що найближчим часом ім’я Андрея Шептицького посяде своє місце серед Праведників народів світу.

Задовго до самостійності України Андрей Шептицький уже бачив її рівною серед рівних у колі європейських держав. Тому так важливо, щоб ті, хто ще не мав змоги познайомитися з постаттю Андрея Шептицького, пізнали його, а ті, хто вже шанує, стали його справжніми послідовниками.
Справа митрополита Андрея на благо церкви, України та нашого народу має продовжуватися й надалі!

Біографія. Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 р. в с. Прилбичі на Львівщині у графській родині. Статки батьків дозволили йому отримати приватну освіту, яку він вдосконалював у Львові, а згодом у Кракові. Після повернення з навчання Шептицький спробував розпочати військову кар’єру, але зрештою здобув науковий ступінь доктора права Ягеллонського університету у Кракові. Обравши шлях духовного пастиря, у 1888 р. вступив до монастиря василіан. Шептицький не полишав наукові студії і згодом отримав ступені доктора теології та філософії.
У 1892 р. Шептицький був висвячений, згодом став ігуменом, єпископом з прийняттям імені Андрей, а в січні 1901 р. –  митрополитом Галицьким. Відтоді йому доводилось поєднувати службу Богові та українським національним інтересам, відстоюючи їх у Галицькому сеймі (де був віце-маршалком) та віденському парламенті. Під час зустрічі української делегації з імператором Австро-Угорської монархії він вимагав надання українцям рівних прав з іншими народами країни.
Подвижницька діяльність Шептицького була досить широка. Власним коштом він розбудовував українські школи, духовну семінарію у Львові, піднімав питання щодо українського університету у Львові, надавав персональні стипендії українським студентам. Завдяки митрополиту запрацювали народна лікарня, церковний музей, Земельний банк у Львові.
Під час Першої світової війни Шептицького було заарештовано росіянами і ув’язнено до 1917 р. Останні два роки перед звільненням він перебував у одиночній камері, не маючи права спілкування. Після лютневої революції митрополит вирушив до Петрограду, де організував синод Російської католицької церкви та призначив там екзарха. Далі його шлях пролягав через Київ, де вже постала Центральна Рада, там митрополит мав перемовини з її представниками.
Повернувшись до Львова після тривалої відсутності, Шептицький одразу поринув у просвітницьку діяльність, меценатство та політичне життя. Митрополит увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР, за що був двічі інтернований польською владою. У 20-х роках ХХ ст. він подорожує по світу як духовний наставник, побувавши у Римі, відвідавши українську діаспору в Америці, кількох високопосадовців, зокрема президентів США та Франції, прем’єр-міністра Великобританії, усюди актуалізуючи українське питання. У своїх проповідях він обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію українських земель. 
Лише на початку 1924 р. митрополит отримав можливість повернутись до Львова. Там за його сприяння було засновано Львівську греко-католицьку академію. 
Засуджуючи політику пацифікації в Галичині, Шептицький закликав польський уряд припинити репресії по відношенню до українців, зупинити переслідування православних священиків та руйнування православних церков, що у 30-х роках набуло масового характеру. 
Шептицький не залишився осторонь тих процесів, що відбувались на підрадянській Україні і разом з іншими єпископами у своєму посланні різко засудив штучний Голодомор 1932 – 1933 рр. У цей час була започаткована акція по збору продуктів для голодуючих на Наддніпрянщині, але радянський уряд відмовився від цієї допомоги. Своє бачення тоталітарного режиму він оприлюднив у посланні «Пересторога перед небезпекою комунізму» (1936), де засудив радянську систему. До речі, негативне ставлення до нацизму  митрополит висловив у 1939 р. 
Митрополит схвалив проголошення незалежності Карпатської України у 1939 р. Після встановлення радянської влади на Галичині та хвилі політичних репресій уже з боку нової влади, владика у своїх зверненнях до пастви закликає залишатись вірними ідеалам церкви та настановам Бога. Маюче слабке здоров’я, в умовах переслідувань УГКЦ комуністами, він таємно висвятив собі наступника – єпископа Йосипа Сліпого. 
В роки Другої світової війни А. Шептицький залишався духовним лідером українців, з його благословення відбувся Акт проголошення відновлення української держави 30 червня 1941 р. Незадовго до цього він написав трактат «Як будувати рідну хату», де виклав і обґрунтував ідею об’єднаної України, в якій мала бути створена одна Соборна церква. У цей час владика ще сподівався на заступництво Гітлера у справі розбудови незалежної України. Але ця віра швидко розбилася об реалії нацистської окупаційної політики, спрямованої на фізичне нищення слов’ян, євреїв, циган. 
Шептицький очолював Українську Національну Раду, а в 1944 р. – Всеукраїнську Національну Раду. Непрості стосунки складалися у митрополита з бандерівським крилом ОУН, який він уважав бунтівним рухом. Достеменно відомо, що митрополит був занепокоєний протистоянням між поляками та українцями та усіляко допомагав євреям. У складній розстановці політичних та військових сил на території Галичини, владика повинен був мати максимально виважену позицію, оскільки його авторитетне слово в багатьох випадках було вирішальним. Незмінним у його поглядах залишалось засудження будь-якого насильства. 
Помер А.Шептицький 1 листопада 1944 р., залишивши по собі величезний спадок у вигляді трактатів, листів, послань, звернень та матеріальних плодів своєї діяльності. 
Особа Шептицького після смерті залишалась недостатньо пошанованою. Лише нещодавно у Ватикані відбулись суттєві зрушення у справі беатифікації митрополита. На офіційному сайті Святого Престолу у розділі новин за 17 липня 2015 р. оголошено, що Папа Франциск підписав декрет про визнання геройських чеснот Романа Марії Шептицького.

Однак досі немає написаної на основі архівних документів біографії митрополита Андрея Шептицького, незавершений процес беатифікації, який розпочався ще в 1958 році, триває дискусія щодо визнання митрополита Андрея Шептицького, як і його брата – отця Климентія Шептицького, Праведником народів світу за порятунок євреїв у роки Голокосту, і одна з причин – що, мовляв, Андрей Шептицький був політиком.

Відмовлявся від солодкого, вчився різьбярству і землеробству, інвестував у нафту, заснував банк і заповідник, вів перемовини з Голлівудом – Митрополит Андрей Шептицький був не лише духовною опорою церкви та українців, а й живою діяльною людиною. Більш детально з публікацією "Шептицький-людина. 7 історій з життя Митрополита Андрея" можна ознайомитися за посиланням: https://zaxid.net/statti_tag50974/ 

Львів -1930-ті роки.
Сестри василіянки з Владикою Андреєм на території монастиря та гімназії на вул.Потоцького, 95 (тепер вулиця Ген. Чупринки, 103).
Будинок споруджено в 1906–1908 для Бурси Руського Педагогічного Товариства. За допомогою митрополита Андрея Шептицького василіянки купили цей будинок за 500 000 корон з метою розміщення монастиря. Крім монастиря в будинку містилась учительська семінарія та школа вправ.
Тепер це головний корпус Національного лісотехнічного університету України.

11 жовтня 2018р. на Львівщині відбулось відкриття та освячення меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому. Пам’ятну таблицю  відкрили у Національному лісотехнічному університеті.  Автором пам’ятної таблиці Митрополиту Андрею Шептицькому є Народний художник України Ярослав Скакун. «Я дякую за надану мені честь створити образ праведника Митрополита Андрея Шептицького. До цього образу упродовж століття звертається не одне покоління художників, митців. Створено багато цікавих шедеврів. Я вже втретє звертаюсь до цього образу як державотворця, князя Церкви, а в даному випадку – як великого просвітителя. В цій меморіальні таблиці засобами пластики, композиційного рішення хотілось передати ту велич великого праведника Митрополита Андрея Шептицького», - розповів Ярослав Скакун.
Щороку на площі перед адміністративним корпусом Національного лісотехнічного університету України, біля меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому збираються студенти, викладачі та співробітники університету, духовенство та гості. 

"Місце розташування мемо­ріальної таблиці є не випад­ковим: саме цю будівлю Андрей Шептицький колись подарував “Руському педагогічному това­риству”. Значною мірою Митрополит долучився до розвитку лісівничої освіти і науки в Україні, яскравим відображенням якого є ви­карбувані на меморіальній дошці його слова: “… щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена”. Ці слова є, свого роду, заповітом для нашого уні­верситету, який ми свято виконуємо.
Образ Митрополита-Праведника Андрея Шептицького, викарбуваний на цій меморіальній дошці, спонукає нас застановитися і задуматися щораз, коли ми проходимо біля нього. Він надихає студентів і співро­бітників нашого університету до духовного збагачення, захисту рідної природи та розбудови нашої держави." /проректор з науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв’язків, доцент Микола Борис/

У 1900 р. прийшовши на Київсько-Галицький митрополичий престол УГКЦ, Андрей Шептицький доклав титанічних зусиль до духовного і національного відродження України. У своїй багатогранній діяльності пастиря і громадянина він приділяв увагу й екологічним проблемам, зокрема — охороні лісів, природно-заповідній справі. Шептицький зміг нарешті повноцінно звернути увагу на галузь, яка його завжди цікавила, – лісове господарство. Митрополит, добре розуміючи, що означають ліси у наших краях, переслідував кілька цілей. Передовсім, він хотів перевести галицьке лісове господарство на науковий лад, вибудовувати цю галузь настільки раціонально, щоби  її економічний ефект був максимальним. Але ще далекосяжнішими були митрополичі ідеї стосовно створення системи охорони природи як засобу національного і громадянського виховання українського суспільства.
Саме йому завдячуємо заснуванням та організацією Лісового науково-дослідного інституту і невпинною опікою над ним із метою підготовки високо кваліфікованих фахівців.
Як свідчать архівні матеріали, у 1938 р. митрополія закупила ліс площею 4 тис. га у Лозині, що біля Янова, на базі якого було засновано Янівське дослідне лісництво та Лісову науково-дослідну станцію у Страдчі. На кошти українських лісівників споруджено пам’ятний хрест. Лісову науково-дослідну станцію освячували у 1940 р. уже таємно. На той час дослідження здійснювали 17 науковців на чолі з доцентом кафедри ботаніки Львівського лісотехнічного інституту Андрієм П’ясецьким. Серед них — О. Когут, Б. Котецький, А. Полутренко, Б. Паньківський, В. Сліпко, Б. Рак та інші. У Львівському історичному архіві зберігся лист, підписаний провідними науковцями на чолі з А. П’ясецьким, до митрополита А. Шептицького від серпня 1941 р., в якому вчені зверталися з проханням «піддержати ... заходи перед владою генерал-губернаторства, щоб воно дало згоду на вдержання Українського лісового науково-дослідного інститутуу Львові ... з метою бути осередком науково-дослідної праціта виховання фахових сил для лісівництва у Галичині». Після розстрілу німецькими окупантами Андрія П’ясецького (1909–1942) — міністра лісів в уряді Ярослава Стецька —митрополит Шептицький особисто почав опікуватися роботою науково-дослідного інституту. 
У серпні 1943 р. він навіть звернувся до адміністрації дистрикту «Галичина» з вимогою:«...щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена. Тому прошу забезпечити дальше існування українського лісового науково-дослідного Інституту у Львові та дослідного лісівництва в Янові з метою ведення дослідних праць і вишколу фахових сил, як це в моїй ініціативі 1938 р. було подумано». Незважаючи на великі зусилля вчених — працівників Українського лісового науково-дослідного інституту і самого митрополита Шептицького — в часи воєнного лихоліття, після 1944 р., він припинив існування в умовах радянського окупаційного режиму.

Інтернет-портал «Митрополит Андрей Шептицький», режим доступу: https://sheptytsky.com.ua/ , тут публікуються документи про життя і служіння Митрополита, дослідницькі матеріали.

У Науково-технічній бібліотеці НЛТУ України експонується виставка-персоналія «Пастирські послання митрополита Андрея Шептицького». Представлені три томи з 4-томника.
Шептицький А., Митрополит в 4 т. / Митрополит Андрей Шептицький «Пастирські послання» Пастирські послання 1899-1944. – Львів: Фундація «Андрей». Видавничий відділ «Артос», 2007-2014.
Запрошуємо до перегляду.

Митрополит Андрей Шептицький – «Український Мойсей», є найбільшою церковною постаттю нашої історії. Його Послання – це найцінніша духовна спадщина, скарбниця та джерело Божої науки, в них є живі й актуальні дороговкази для християнського українського народу. Це пророчі повчання, які залишаться живими на довгі часи.

Послання митрополита збереглись усі

Морально-пасторальні праці митрополита найповніше відкривають духовну велич митрополита і для дослідників. Адже вдалося опублікувати всі декретові послання за довголітнє перебування на престолі слуги Божого Андрея Шептицького.
Із усіх пастирських послань митрополита, відколи він у 1899 приступив до обов’язків Станиславівського єпископа і до смерті 1 листопада 1944-го, можна дослідити і пізнати історію Галичини, релігійну, культурну, економічну, суспільну і політичну ситуації, побачити вади населення, дізнатись, на що саме звертав увагу митрополит і як реагував на ту чи іншу подію у житті духовенства і вірних, як вчив він поводитись в окупаційний режим, а ще як писав про ліберальну совість, українську державу, про декалог, звертався до православної інтелігенції.
Лише про вибори слуга Божий написав 5 послань, вказуючи, як мають поводитися вірні і священики. До слова, останнім було заборонено агітувати за будь-яку конкретну особу. У посланні «Наша державність» (відоме ще «Як будувати рідну хату») владика Андрей пише про українську державу, наділену християнською душею, зазначає, щоб люди обирали людину, яка є передусім християнином.
До першого тому увійшли 52 пастирські послання, написані митрополитом до початку Першої світової війни. Умовно послання можна розділити на три категорії: 1) послання до духовенства, 2) послання до народу, 3) послання до духовенства і вірних. Більше половини послань цього періоду адресовані віруючим. Слід зазначити, що вже перші послання митрополита привернули увагу західноукраїнської інтелігенції та широкої громадськості. У листі до митрополита від 30 березня 1901 року письменник Андрій Чайковський писав: ...признаюсь, що ті листи пояснили мені багато річей, котрі я розумів зовсім інакше... . Високо оцінював твори митрополита Шептицького Іван Франко. Він зазначав, що листи Андрея Шептицького написані живою мовою, подекуди на народному діалекті (наприклад, гуцульському) і водночас на високому інтелектуальному рівні.
У додатках до тому вміщено документи та статті, які необхідні для кращого розуміння історичного контексту подій того часу: згаданий лист письменника Андрія Чайковського до митрополита Шептицького (1901), стаття Івана Франка Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм. Уваги над Пастирським посланієм А. Шептицького О квестії соціальній (1904) та стаття єпископа Йосифа Боцяна Пастирські листи Митрополита Андрея (літературний огляд) (1925), яка є своєрідним вступом до творів митрополита.

«Читай послання і роби висновки»

Третій том пастирських послань митрополита дає відповіді на усі ті перекручені закиди, які донині лунають на адресу владики, нав’язані ще у радянський час спецвідділом КДБ. До слова, уже у Польщі інтелектуали почали об’єктивно говорити про багатогранну постать митрополита Андрея. Вони відкидають брехливі звинувачення і перекручування фактів. Чимало колишніх працівників КДБ теж опублікували своє зізнання про ту брехню, яку поширювали у радянський період.
Навіть радянські публіцисти, історики, не називатиму їхні прізвища, які писали на замовлення, сьогодні шкодують про це або говорять відверто, що не мали архівів. Чимало польських науковців змінили свої думки. Свідомо обманювали людей, бо не мали документів, бо так треба було. Документи були відкриті у 1990 році. А до того до них мали доступ лише ті, кому видали дозвіл №2, та й не всі матеріали їм видавали. Тому так важлива не монографія і збірники документів, де немає ніякої точки зору. Читай архіви і роби висновки.
У збірник увійшли два останні послання митрополита: до Великодня, яке у 1944 році так і не дійшло до вірних, і написане 7 вересня, в якому митрополит, який бачить уже руїну збудованої ним Церкви, закликає до спокою, праці. Не втрачати своєї віри і триматись разом Церкви, бо вона відродиться. З середини 30-х років митрополит, важко хворий на артрит (у нього були паралізовані обидві руки), диктував свої послання, потім їх перечитував, робив правки і підписував. Опісля його помічники, у тому числі і рідний брат блаженний Климентій, переписували вручну ці праці і розповсюджували їх у єпархіях Галичини та в українській діаспорі.
Під час роботи над документами інколи було складно збагнути мову конспірації. Для прикладу, священик зі Сходу України радиться з митрополитом, яке вино – біле чи червоне – краще для його здоров’я. Насправді мова йшла про чистоту дотримання обряду. І таких прикладів десятки.
Усі послання митрополита не втратили своєї актуальності донині. Геніальність і розум митрополита ще й у тому, що він неймовірно складні речі умів подавати настільки доступно науково і водночас просто, що вони легко читаються і людьми богопосвяченими, і звичайними.

Митрополит вчить смиренності

Найголовніша думка, яка простежується від першого і до останнього послання, про те, що митрополит прийшов до людей, щоб усіх їх привести під знамено Христа. Оце і було кредо життя владики: готуватись на землі до зустрічі з Господом.

Андрей Шептицький Як будувати рідну хату?

Шептицький, А.
Як будувати рідну хату?[Електронний ресурс] / А. Шептицький. – Брустурів : Дискурсус, 2014. – 602,58 Кб c : захищена z. – ISBN 978-966-97378-2-3. – Електронні дані.
Шифр: 242  Авторський знак: Ш48
Електронна версія документа в локальній мережі NLTU: \\SERVER\el_arhiv\Шептицький А. Як будувати рідну хату.pdf
Електронний документ: https://uhp.org.ua/storage/2020/06/YAk-buduvaty-ridnu-hatu-01.06_druk.pdf

Велич і смирення митрополита Андрея Шептицького найповніше виражаються в його посланні «Як будувати Рідну Хату». Велич — бо годі знайти прозорішу візію найпростішого вирішення складної й заплутаної української проблеми. Смирення — бо ніхто краще від митрополита не розумів, наскільки важко робити найлегші речі разом і впродовж тривалого часу.
Історики можуть аналізувати, чому проєкт Шептицького не вдалося втілити 70 років тому. Параісторики можуть уявляти собі, якою була б Рідна Хата тепер, якби послання стало програмою дії 70, 20 років тому. Усі інтелектуали можуть запевняти, що — поки не пізно — слід прислухатися до слів митрополита хоч тепер, негайно.
Але велич і смирення Андрея Шептицького полягають ще й у тому, що стосовно його візії нечинними є такі поняття, як «запізно» чи «передчасно». Те, що він сказав, відбудеться саме тоді, коли буде вчасно.
Тарас Прохасько

25 тез Андрея Шептицького для розвитку України

• 1. Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе.
• 2. Три головні завдання українського народу:
  1) досягнення правдивого і  сталого щастя,
  2) посилення єдності,
  3) захист зовнішніх кордонів.
• 3. Ідеалом соціальної організації є соціальний організм. Його важко досягнути, проте цього треба прагнути.
• 4. Різновиди соціальної організації: родина, територіальна громада, нетериторіальні добровільні товариства, нація з власною державою.
• 5. Для державотворення потрібні знання і громадянські чесноти.
• 6. Жодна людина не має природного права керувати іншою людиною проти її волі. Тому влада має формуватися на основі вільних і свідомих виборів.
• 7. Для правильного самоврядування потрібні чіткі загальні закони і справедливий суд, який пристосовує закони до конкретних випадків.
• 8. Правильна державна влада забезпечує свободу для всіх релігійних культів, якщо в них ніщо не противиться природній моралі.
• 9. Потрібні ретельні дослідження оптимальної форми правління для українського народу. Треба вивчати сильні і слабкі сторони народного життя. Цим має займатися духовенство.
• 10. Тема правильного народного самоуправління занедбана у світовій науці. Це треба виправляти.
• 11.  Першим ударом по руйнуванню народних організмів став лібералізм. Ударом з іншого боку, начебто для протидії лібералізму, став етатизм. Правильний розвиток народу перебуває між цими двома крайнощами.
• 12. Парламенти на основі безпосередніх виборів нежиттєздатні.
• 13. Держава має бути об’єднанням територіальних громад і добровільних товариств.  Вони є школами державного управління.
• 14.  Держава має надати максимальне сприяння об’єднанню людей у товариства.
• 15. Держава втручається у діяльність товариств тільки там, де у них не вистачає власної сили.
• 16. Український народ є етнічним організмом. Він потребує правильної державної організації.
• 17. Найголовніший чинник єдності – українська мова.
• 18. Головна загроза українському народу – язва москвофільства.
• 19. Українці прагнуть єдиної держави, і водночас у кожного своє бачення цієї держави. Треба вивчати доцентрові та відцентрові тенденції. Треба робити все, щоб посилювати елементи єдності й усувати елементи роздору.
• 20. Формування шляхетної людини потребує цілеспрямованих і довготривалих зусиль. Проте у суспільстві завжди будуть кращі та гірші. Необхідно культивувати все найкраще.
• 21. Українці розділені між багатьма конфесіями, проте можна знайти спільний фундамент для духовної єдності. Взаємні компроміси не повинні виходити за рамки того, що дозволяє людині її власне сумління. Жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання.
• 22.  Релігійна ситуація в Україні багато в чому подібна до ситуації, яка була у 16 столітті. Любов до Батьківщини, спільне добро і спільний інтерес важливіші за міжконфесійні суперечки.
• 23. Церква Господня – це духовна громада, яка має стати єдиним цілісним всесвітнім організмом.
• 24. Національна церква може розірвати старі канонічні зв’язки, взявши з минулого досвіду все корисне і відкинувши все шкідливе.
• 25. Духовна єдність передує державній єдності. Українцям потрібен Київський Патріархат.

9 травня 2024 року команда кафедри публічного управління та адміністрування під патронатом завідувачки кафедри, професорки Калашник Надії Сергіївни провела Круглий стіл на тему: “Андрей Шептицький – фокус епохи. Ідеї державотворення”. Захід відбувся в читальній залі соціально-економічної літератури Науково-технічної бібліотеки НЛТУ України. Матеріали: https://library.nltu.edu.ua/index.php/novyny/1819-kruhlyi-stil-andrei-sheptytskyi-fokus-epokhy-idei-derzhavotvorennia 

Матеріали /Режим доступу станом на 23.07.2024р./: 
https://sheptytsky.com.ua/
https://nltu.edu.ua/index.php/en/home/istoriia-stanovlennia/item/18-ukrayinskyy-lisovyy-naukovo-doslidnyy-instytut-im-mytropolyta-andreya-sheptytskoho 
http://religio.org.ua/public/site/files/sheptytsky-150.pdf
https://zaxid.net/statti_tag50974/
http://ifoonsku.ucoz.ua/news/zapovidniki_sheptickogo/2015-08-22-4023
http://nltu.edu.ua/index.php/home/novyny/item/749-panakhyda-na-vidznachennia-155-rokiv-z-dnia-narodzhennia-mytropolyta-uhkts-andreia-sheptytskoho
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.facebook.com/president.gov.ua/posts/2078546482290208
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/27/iak-lvivshchyna-vidznachatyme-155-richchia-mytroplyta-andreia-sheptytskoho-prohrama
https://www.istpravda.com.ua/short/5e29ededf1008/https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://m.day.kyiv.ua/uk/news/290720-na-lvivskiy-bagatopoverhivci-namalyuvaly-mural-prysvyachenyy-mytropolytu-andreyu
https://photo-lviv.in.ua/na-sykhovi-vidkryiut-mural-prysviachenyy-mytropolytu-andreiu-sheptytskomu/
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/29/na-sykhovi-vidkryly-mural-mytropolyta-andreia-sheptytskoho 
https://loda.gov.ua/news?id=40157
https://skole-rda.gov.ua/news/10-50-07-12-10-2018/ 
https://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/yak-buduvaty-ridnu-hatu-25-tez-andreya-sheptytskogo-dlya-rozvytku-ukrayiny/

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
відділ обслуговування і зберігання фондів
зав. відділу Валентина Новосад
світлини з вебресурсу, Новосад В.

Матеріал підготовлено 23.07.2024 р.