"Владика Йосип Сліпий – людина, яка втілює дух нації"

Девізом патріарха Йосифа Сліпого були слова "Per aspera ad astra" /"Крізь терни до зірок"/

 "Все його життя – це була наука і молитва. Таким був його життєвий девіз"

/Ірина Коломиєць – директор кімнати-музею Йосипа Сліпого в Українському Католицькому Університеті у Львові/

17 лютого відзначаємо 125-ту річницю від дня народження
Патріарха Йосипа Сліпого. 
Найкращий спосіб вшанувати пам'ять цього великого послідовника Христа - прислухатися до його повчань.
Його велика душа знайшла спочинок в мирі Христа!

13 фактів про Йосипа Сліпого:

• Дід мав сільське прізвисько "Сліпий". За легендою, цей псевдонім походив від одного з предків, якого у 1709 року московити осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII.
• Вступив до Львівської духовної семінарії у 1911 році, де зустрівшись з митрополитом Андреєм Шептицьким, молодий юнак спитав поради: "Чи бажання розпочати університетські студії може бути перешкодою до священства?" Глава УГКЦ розвіює сумніви Йосифа: "Можна дуже добре користуватися наукою і навчанням в час служби Богові і це зовсім не є в контрасті з тайною священства".
• 30 червня 1941році Йосип Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.
• По смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав провід над Галицькою митрополією. 11 квітня 1945 року разом з іншими українськими католицькими владиками  був ув'язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено "самоліквідацію" Української греко-католицької церкви.
• Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру, Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг). Під час ув'язнення тривалий час хворів, неодноразово перебував на межі між життям та смертю. "Найстрашніше для в’язня – це етап", - писав Йосип Сліпий у своїх "Гоміліях" про папу Климентія. Але не менш страшним було перебування в таборах, яке нещадно підривало  здоров’я мучеників. Та попри те, не раз доводилося чути оптимістів, які казали, що в’язниця була для них найкращим університетом. І йдеться тут не про досвід виживання, а таки навчання, яке творили серед каторжної роботи, холоду, голоду та хвороб. Так, арештовані викладачі вищих шкіл продовжували в таборах викладати різні науки, а науковці семінарії та Богословської академії – навіть готували майбутніх священиків. Були випадки, що тут-таки – в камері – відбувалися свячення. «Якось Сліпий висвятив у таборі молодого хлопця з Закарпаття – Володимира Марґітича. Він три роки вчився богослов’ю і літургіці в табірних умовах. Коли прийшла звістка, що сюди  переводять блаженнішого, викладачі вирішили просити, щоби висвятив його на священика. Табір – як вагон: по два боки – нари, посередині – тумбочка, де зберігалося горнятко і маленька тарілочка – ті речі, за допомогою яких мали служити Літургію. Порізали старий плащ і зробили з нього накидку замість священичої одежі. Так відбувалося урочисте таїнство – підняття до священичого сану. Та саме це забезпечувало неперервність у церковній традиції», - розповідає Ірина Коломієць.
• Унаслідок численних заходів впливових осіб, на клопотання Папи Івана II митрополита Йосипа Сліпого звільнено з ув'язнення. Його першим запитанням по отриманні документа про свободу було: "А чи стала вільною Церква?"
• З весни 1975 року Йосип Сліпий користувався титулом Патріарха, який був визнаний у Римі.
• 9 лютого 1963 року Йосип Сліпий прибув до Риму, а наступного дня мав аудієнцію у Папи Івана ІІ, якого 2014 року оголосили Святим. 11 жовтня 1963 року Український Львівський Архиєпископ Його Ексцелєнція Монсеньйор Йосип Сліпий виступив з доповіддю на зібранні ІІ Ватиканського собору. "Перед очами усіх присутніх з’явився не мученик, а кремезний старший чоловік, вірний пастир власного народу, який усім своїм зовнішнім виглядом, усією силою духу уособлював Українську Греку-Католицьку Церкву – закатовану, змордовану ворогами, але ніким нескорену, воскреслу…". Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що суперечило усім протоколам.
• У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969 р.). Придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм (посвячений 1971 р.). Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) та науково-видавничу працю при ньому.
• Щодо таких суто людських слабкостей, то можна згадати, що Йосип Сліпий дуже любив природу. І коли Ви переглянете його спогади про дитинство (ці "Спомини" нещодавно вийшли друком у Видавництві УКУ за редакцією о. Івана Дацька та Марії Горячої), то просто будете здивовані, як колоритно він описує околиці рідного села, деталі ландшафту, розмаїття фауни і флори. Навіть перебуваючи на засланні, митрополит у своїх листах дуже часто і дуже зворушливо розповідав про сибірську природу, багатства тієї землі. Після приїзду до Риму, як розповідають, він створив у своїй резиденції цілий природничий музей, а чи не найкращим подарунком для нього було, коли хтось приносив засушеного метелика або й опудало якогось більшого звіра чи плазуна… Це цікаво, що навіть людина із таким твердим характером та незламною силою волі мала певні сентименти.
• За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.
• Похований у соборі Святої Софії у Римі. У 1992 році його мощі було перенесено до крипти собору Святого Юра у Львові. У 1997 році в приміщенні нинішнього Українського католицького університету (колишня Львівська Богословська Академія) було відкрито меморіальний музей патріарха Української греко-католицької церкви Кардинала Йосипа Сліпого. Цього ж року Йосипу Сліпому у Львові на стіні будівлі колишньої Греко-католицької духовної семінарії і Греко-Католицької Богословської Академії встановлено пам’ятну таблицю  з бронзи.
• Очевидно, що Патріарх Йосип вболівав за майбутнє своєї Церкви і народу. Це особливо відчутно, коли перечитуєш його знамените «Завіщання». Звісно, що він бажав, аби вона була сильною і процвітаючою, щоб могла відповідати на виклики часу й потреби людей. І ми напевно погодимось, що його мрії значною мірою справдились. Більше того, до їх реалізації спричинилися люди, яких він виховав, та інституції, які він заснував.

Матеріали інтернет-ресурсу:

1. http://velychlviv.com/patriarh-josyf-slipyj-stav-zhyvym-golosom-tserkvy-yaka-bula-pryrechena-na-movchannya-u-radyanskomu-soyuzi-oleg-turij/
2. http://ridna.ua/2016/02/10-faktiv-pro-josypa-slipoho/
3. http://www.memory.gov.ua/publication/iosif-slipii
4. http://zbruc.eu/node/20872

Підготувала науково-технічна бібліотека