Перші кіборги. Крути! Вони боролись, щоб ми перемогли!

Бій під Крутами відбувся на залізничній станції «Крути» в сучасній Чернігівській області, за 130 кілометрів від Києва. Тривав він понад п'ять годин.
Загін із курсантів, студентів та гімназистів зійшовся у нерівному бою з багатотисячною армією Михайла Муравйова. 27 юнаків потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені.
Затримка просування армії Муравйова дала можливість укласти Берестейський мирний договір, що означав міжнародне визнання української незалежності.

ПЕРЕДУМОВИ БОЮ. На той час в Україні діяла влада – Українська Центральна Рада, яка складалася з політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Історики стверджують, що основною помилкою тодішнього парламенту була відсутність військового стрижня в Україні. І коли під боком держава має такого ворога, як більшовицька Росія, відсутність армії означає завершення політичного і соціального існування країни.
"У нас тоді хаос такий творився в країні. Не вистачало ні снарядів, ні патронів. Якби все це було, можливо, і результат був би іншим. В Україні була деорганізована, хаотизована державна влада", – розповів історик Олександр Палій.
Відповідно, Радянський Союз не хотів, аби великий шмат землі з розвиненим сільськогосподарським угіддям та унікальною культурою відділявся і ставав незалежною країною. Отже, влада Радянського Союзу вимагала легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їхнє роззброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього.
У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами. Студенти молодших курсів Київського університету Cвятого Володимира і Українського народного університету створили добровільний курінь Січових Стрільців. До нього навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства міста Києва.

ХІД ПОДІЙ. Наступ на Київ радянські війська вели двома колонами. Одна, під керівництвом Михаїла Муравйова, наступала залізницею з Харкова через Полтаву. Друга, під керівництвом Рейнгольда Берзіна, наступала з Гомеля через Бахмач. Загін Муравйова складався переважно з московських, петроградських і тверських червоногвардійців (разом 1 500 бійців) та броне потяга.
Україна втратила Бахмач. Коли відступали вцілілі частини до залізничної станції Крути, туди відбули і юнаки 1-шої військової школи та студентська сотня.
"Одне можна було усталити з усіх тих розповідей: величезній перевазі ворога, що наступав на станцію Крути з двох напрямків – Гомель і Бахмач, в жодному разі не могла протиставитися наша малочисельна оборона", – зі спогадів полковника армії УНР Степана Самійленка.
Попри хороші позиції Студенського куреня на станції Крути, попри чисельні втрати вбитих і поранених зі сторони ворога, більшовики продовжували наступ. Проте без потрібного озброєння і через велику різницю в чисельності армії, українська сотні мусила відступати до Києва.
Після відступу всі українські підрозділи зібралися, окрім однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції. Виявилося, що відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.
"Хлопці в темряві заблукали під час відступу і пішли не в той бік. Розумієте, коли весь підрозділ 600 чоловік, то так буває. Найважливіша проблема була, що хлопці поїхали без патронів", – зауважив Палій.
Червоний командир Єгор Попов наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати "Ще не вмерла Україна", а решта студентів підтримали спів. Після розстрілу хлопців місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

"Dulce et decorum est pro patria mori!" (Солодко і гарно вмерти за Вітчизну). Саме з цього вислову латинською мовою розпочав свою промову Михайло Грушевський на похоронах учасників бою під Крутами у Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року. Тоді до Києва привезли 18 померлих під Крутами бійців Студентського куреня, яких вдалося знайти на полі бою та ідентифікувати. Їх тіла зустріли на вокзалі процесія, яка і провела їх до місця урочистого поховання.

НАСЛІДКИ ТА ЗНАЧЕННЯ БОЮ. Після завершення Першої світової війни був підписаний Берестейський мирний договір. Бій під Крутами дав змогу УЦР взяти участь в угоді. Тоді Українська Народна Республіка була визнана незалежною та рівноправною державою. Сталося це завдяки затримці російсько-більшовицьких нападників у бою під Крутами. Внаслідок того бою агресори-нападники втратили боєздатність на чотири дні. 
За рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді – героїчним.
"В Росії про цю дату взагалі не згадується, тому що в радянські часи ця тема була категорично заборонена, а сучасна російська історія повністю базується на радянських підручниках", – додав Олександр Палій. 

Що спільного між героями Крут і “кіборгами” Донецького аеропорту?

Бій під Крутами 29 січня 1918 року був одним з епізодів Першої російсько-української війни, яка розпочалася в грудні 1917 року і завершилася у квітні 1918-го. Стався цей бій на залізничній станції Крути, що на перегоні між Бахмачем і Ніжином. З одного боку – радянське військо, яке вело наступ на Київ з боку Бахмача і складалося з двох так званих революційних армій: перша – Єгорова і друга – Берзіна. Також з радянського боку брали участь бійці загону Кудинського. Назва «армія» досить умовна: загальна кількість усіх цих загонів не перевищувала 7 тис. осіб. У бою під Крутами з російського боку брали участь 4-6 тис. бійців.
З другого боку – українські війська загальною чисельністю 520 вояків, які складалися з учнів Київської юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Останній складався зі студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія – 18-20-річні юнаки (теперішньою мовою – курсанти), учні та студенти, що здебільшого були неготовими до військових дій і мали погане обмундирування.
Росіяни мали десятикратну перевагу в живій силі, на озброєнні у них був бронепотяг «ім. Володимира Леніна», артилерія та стрілецька зброя. Українці мали 16 кулеметів, бронепотяг і бойовий потяг (залізничні платформи з гарматою на кожній), які поступалися в потужності російському панцернику.
Українцям завдяки вигідній позиції і героїзму бійців вдалося стримувати наступ до темряви, вони завдали росіянам значних втрат. Потім під тиском нападників організовано відступили до ешелонів, що очікували неподалік станції, і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 28 хлопців, заблукавши у темряві, підійшли до станції Крути, у той час уже зайнятої більшовиками, і потрапили у полон. Хлопців катували, а потім стратили. Цим російські війська порушили міжнародну Женевську конвенцію 1907 року. Відомим епізодом є те, як один із крутянців, учень української гімназії, галичанин Григорій Піпський, перед стратою почав співати «Ще не вмерла Україна».
Результати бою: втрати росіян – 300 осіб убитими, українців – 70-100 осіб.
Головна причина у тому, що внаслідок того бою наступ російських військ було зупинено на декілька днів, і це було надзвичайно важливо, оскільки в цей час уряд Української Народної Республіки проводив переговори з державами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина) у Брест-Литовському, які закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Берестейського мирного договору – по суті, першого договору, який визнавав УНР як самостійну державу, суб’єкт міжнародних відносин. Згодом українські війська, підтримувані німецькими та австро-угорськими, розпочали звільнення території України від більшовиків. У квітні 1918 року практично вся територія України була звільнена з-під російської окупації. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

У березні 1918 року мирний договір із країнами Четвертного союзу підписала делегація Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки. Росіяни зобов’язувались визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Центральної Ради на території України, вивести з території України свої війська, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду УНР. Власне, росіяни визнавали українську державу в кордонах, проголошених ІІІ Універсалом Центральної Ради і Берестейським мирним договором. Тобто сучасні Донеччина, Дніпропетровщина, Харківщина, Миколаївщина і Херсонщина були у складі української держави, і це питання навіть не обговорювалося. Чому? Бо більшість населення цих регіонів складали українці, і це ні у кого не викликало сумнівів. Відкритим лишалося питання про теперішні російські території: Курщину, Воронежчину, Донщину, де більшість також складали українці. Це питання, за домовленістю з більшовицьким урядом, у подальшому мало вирішуватися шляхом плебісциту. Тож коли Путін каже, що території Новоросії відійшли до України безпідставно, це, м’яко кажучи, неправда.
Вже стало звичним порівняння українських «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту – з героями Крут. Також проводять аналогію з Іловайськом та Дебальцевским котлом. Чи є такі порівняння виправданими?
По-перше, це інший масштаб: в Іловайську та у Дебальцевому в оточення потрапили тисячі українських солдатів. Але аналогія з цими двома битвами, а також з обороною Донецького аеропорту є справедливою у тому сенсі, що українські вояки тримали позиції до останнього, не поступаючись у бою значно переважаючим силам ворога. 
Головна ж подібність у тому, що і тоді Україну оберігала молодь, і зараз теж. Згадаємо, як починалося творення українського війська у березні 2014 року – воно відбувалося «на ходу», і першими, хто відреагував на заклики держави ставати до лав, була молодь, зокрема та, яка перебувала в загонах самооборони на Майдані, протестуючи проти злочинного режиму Януковича.

Герої Крут стали взірцем захисника Батьківщини – як і «кіборги» в новітній історії України. Ці образи закріпилися в інформаційному просторі та суспільній свідомості тому, що ми не знаємо поіменно хлопців, які там загинули, і цей узагальнюючий образ для нас є певною мірою моральною сатисфакцією. Ці хлопці захистили Батьківщину у найважливіший момент, коли цього не захотіли чи не змогли зробити інші.

Матеріали (Режим доступу): https://www.radiosvoboda.org/a/biy-pid-krutamy/29739279.html 
https://24tv.ua/statti_tag4571
https://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/
https://don.kyivcity.gov.ua/content/biy-pid-krutamy-29-sichnya-1918-roku.html
https://24tv.ua/den_pamyati_geroyiv_krut_29_sichnya_istoriya_boyu_ta_dolya_uchasnikiv_n918660
https://24tv.ua/kruti_vmerti_za_nenku_n918135
http://www.bbc.com/ukrainian/news-42819070 
https://everyday.in.ua/?p=5824
Підготувала науково-технічна бібліотека
зав.сектору Новосад В.Я.

Матеріали підготовлено 28.01.2020р.