Запали свічку пам’яті! Не залишай цього дня своє вікно порожнім

Міжнародна акція «Запали свічку пам’яті». Геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за прояви українськості і став причиною деформації української іден­тичності. Страх говорити правду про Голодомор, бути українцем, тривала депресія, бажання забути все, що сталося, призвело до втрати індивідуальної й колективної пам’яті, історичної правди про злочин ге­ноциду та появи історичної колективної психотравми української нації. Нащадки жертв отримали травму геноциду – одну з найважчих серед інших видів колективних травм.

Репресивна політика приховування комуністичним режимом правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвела до по­дальшої травматизації української нації. Відсутність пам’яті про злочин геноциду в українців зумовила політичний і моральний дискомфорт та роздвоєння національної свідомості сучасного українського суспільства.

ПРИЧИНА СМЕРТІ - УКРАЇНЕЦЬ.
Голодомор 1932-33 років забрав життя більшої кількості українців, ніж Перша світова війна людей всіх національностей...
Понад мільйон загиблих - діти віком до 10 років.
Цю страшну трагедію принесли на нашу землю московські окупанти.
Як тоді вони вбивали нас Голодом - так сьогодні вбивають мінометами, ГРАДами і зенітними установками...
Наш священний обов'язок - пам'ять про невинно убієнних українців.
Мабуть, немає в Україні родини, яку не зачепила б ця трагедія.
В суботу, 27 листопада - поставте свічку...
Це найменше, що ми можемо зробити заради вічної пам'яті тих, кого забрав Голод...

Дорога свічки. 
"Ідея «Свічки у вікні» виникла у Джеймса Мейса /(англ.James Earnest Mace; 18 лютого 1952, Маскогі, Оклахома, США — 3 травня 2004, Київ, Україна) — американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні не раптом і не випадково. Уважний читач, мабуть, помітив, як часто і з яким обуренням писав Джеймс про масові дійства — паради, демонстрації, марші, практиковані в Совдепії, зафарбовуючи ними й олюднюючи потворне лице режиму. Повертаючись з церемоній щодо вшанування жертв Голодомору, які хоч не часто, та все ж відбувалися, він бідкався, що в незалежній Україні відсутні людяні ритуали, на яких головними дійовими особами були б не промовці з мікрофонами, а самі люди. Це його хвилювало, бо казенщина при вшануванні жертв такої трагедії вбивала і живе слово і дух подібних заходів. Ми часто про це розмовляли. Якось, коли я читала йому Шевченка, про що він часто просив, Джеймс, гортаючи офорти Кобзаря побачив відомий автопортрет зі свічкою. Тоді ми проговорили до ранку... Потім він хапався за телефон, розмовляв, переконував. Марно. Його ніхто з колег не зрозумів. Марні фантазії, сказали і мої друзі.
Далі була тяжка хвороба, а коли він вийшов з лікарні і ще увесь у бинтах, майже не тримаючись на ногах усе ж поїхав у Верховну Раду, щоб виступити там з короткою промовою про важливість відновлення історичної пам’яті. Саме тоді озвучив ідею про вшанування полеглих в роки Голодомору свічкою у вікні, об’єднавчим вогником для всіх поколінь, «живих і мертвих і ненарожденних». Хто плескав у долоні, комуністи, як зазвичай, проявилися зі своєю кричалкою «Янкі геть з України». Опісля його було запрошено в офіс В.А. Ющенка, де знову повторив  свою ідею про свічку, яку українці мали би запалити у вікнах своїх осель у день скорботи. Він висловив її уже не вперше, не надто сподіваючись на розуміння, але того дня над присутніми, мабуть, пролетів якийсь світлий ангел. Віктор Андрійович буквально вихопив її з лету й одразу розвинув у масштабний проект.
В листопаді 2003-го Ющенко провів на Михайлівській площі перше масове вшанування жертв Голодомору 1933-го. І запалали свічки у вікнах киян. Це збурило громадськість, але не пресу, крім, звичайно ж, газети «День», яка пильно стежила за усіма подіями. Всього кілька світлин у прокучмівських виданнях, короткі репортажі на телебаченні. Влада не ігнорувала цю тему, проте й не загострювала. Факт загибелі мільйонів українців від спланованого штучного голоду мав залишитися нехай подразнюючим, та все ж просто фактом нарівні з іншими трагедіями, яких так рясно на нашій історичній ниві. Бо що там виокремлювати — знищення Батурина і Запорозької Січі, чи загибель студентів під Крутами, депортацію кримських татар, розстріл українського відродження чи кривавий колапс Другої світової. З’ясувалося, що про ці і багато інших подій можна говорити ось так, через кому. В цьому переліку між комами намагалися затиснути голодомор." /Наталія Дзюбенко-Мейс. Газета "День": №219, (2014)

"Свіча Джеймса Мейса" - цей документальний фільм розповідає про життя і діяльність видатного історика і дослідника Голодомору Джеймса Мейса. У кінострічці також паралельно подана інформація про геноцид українців у 1932 – 1933 роках  в інтерв’ю з відомими українцями: політиками, істориками, громадськими діячами, які розповідають і дають оцінку подіям Голодомору.

До 88-х роковин Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада (цьогоріч — це 27 листопада) Український інститут національної пам'яті розпочинає інформаційну кампанію.

Матеріали (режим доступу): https://holodomormuseum.org.ua/anons/27-lystopada-16-00-zapaly-svichku-pam-iati-u-vikni/ 
https://www.facebook.com/uinp.gov.ua 
http://library.nltu.edu.ua/index.php/novyny/1136-v-rukakh-shcho-vyrostyly-khlib-ne-zalyshyly-ni-zernyny-pam-iataiemo-zavzhdy
http://library.nltu.edu.ua/index.php/novyny/1137-doroha-svichky-2

Підготувала науково-технічна бібліотека
провідний бібліотекар Х.Гордійчук 

Матеріал підготовлено 26.11.2021р.