Ніч Апокаліпсису: уся країна була серцем на вогняному Майдані

Сотні тисяч людей стояли на Майдані протягом 3 місяців холодної зими, заради незалежності і свободи.
За вільну людину у вільній країні.

Силове протистояння 18-21 лютого 2014 р. між силовиками та протестувальниками - завершальний етап Революції Гідності.
Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, настрашніша ніч, яку довелося пережити нам усім з 18 на 19 лютого 2014 р.
Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг, про який ми ніколи не забудемо.

 В день, коли Верховна Рада мала розглянути можливі зміни до Конституції, до будівлі Верховної Ради підійшли протестанти, більшість з яких, зважаючи на мирний характер ходи, були без традиційної зброї — кийків, каміння та коктейлів Молотова. Спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами та газом.
Одночасно мітингувальники були атаковані з флангу значними силами силовиків та тітушок, в результаті чого колона демонстрантів виявилась розділена на кілька окремих частин, які були розсіяні.  Це призвело до поновлення жорстокого силового протистояння між демонстрантами та силовиками. Бойові дії велись, в тому числі, з застосуванням вогнепальної зброї. Декілька людей з обох боків загинуло. Втрата мітингувальниками ініціативи на деякий час призвела до того, що силовики витіснили протестувальників з контрольованих позицій і зайняли частину Майдану Незалежності.
Близько 19 години у ході антитерористичної операції з усіх боків на майдан Незалежності розпочався наступ силовиків. Демонстрантів на Майдані перебувало близько 20 тисяч.   Сутички вечора 18 лютого на майдані Незалежності відбувалися як з боку вулиці Інститутської так і з боку Європейської площі — протестувальникам вдалося стримати натиск силовиків.
О 20:00 спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. Два бронетранспортери були знищені.
 О 23:30 силовики повністю вимкнули світло на майдані. Під час протистояння зі сцени на майдані лунали молитви та промови опозиційних політиків та громадських діячів, котрі намагалися координувати дії протестувальників.
У ході протистоянь міліція зайняла частину майдану з боку Будинку профспілок, прорвавши барикаду з боку Європейської площі за участі підкріплення, що надійшло від Жовтневого палацу. Штурмом передбачалося витіснити протестувальників на Михайлівську площу, а там вже стояли тітушки облаштовані засобами і зброєю.

Близько півночі загорівся Будинок профспілок. За повідомленнями очевидців підпал здійснили беркутівці, за іншою інформацією будівля зайнялася від коктейлю Молотова провокаторів. 
35-сотня, сотня мала завдання обороняти двір Будинку профспілок. У цій сотні був ройовим Кремінь –Сашко Капінос. «Ми закидали міліцію коктейлями Молотова, вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити. А Сашко перебиває: «Ні, нікуди не йдемо, тому що людей небагато, Беркут може прорвати кордон». Ми погодилися. За годину він отримав смертельне поранення», — пригадує Сергій Мерчук.  В ніч з 18-го на 19-те лютого у Львові, Івано-Франківську, Тернополі відбулись штурми ОДА, відділів МВС, управлінь СБУ. Львів'яни зайняли 18 лютого львівську ОДА та будівлю головного управління Міністерства внутрішніх справ Львівщини. В ніч з 18 на 19 лютого активісти захопили військову частину 4114 (після підпалу казарм частини) та будівлі обласної прокуратури і СБУ. На вечір 19 лютого було захоплено 4 з 6 райвідділів міліції, міліція повідомила про «втрату» понад 1200 одиниць вогнепальної зброї та 13 000 одиниць боєприпасів до неї.

Близько 4-ї години ранку активний штурм поновився — загалом безперервний штурм тривав 17 годин. На ранок положення протестувальників стало критичним — периметр Майдану захищали 300–400 активних бійців. Близько 8-ї ранку прибуло перше підкріплення — «сотня» зі Львова, ще через годину — «сотня» з Тернополя. Автобуси з підкріпленням прибували на Майдан і надалі.  На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.
Читаючи спогади очевидців про це пекло, щоразу виникає одне і теж питання:
Чому беркут тоді так і не дотиснув захисників Майдану?
Що зупинило цих нещадних вбивць?
Мабуть це питання лишиться одним з багатьох, на яке ми так і не отримаємо відповіді найближчим часом і хто знає чи дізнаємось взагалі...
В ту ніч з усіх куточків країни, а передусім із Заходу та Центру спішили автобусами, машинами сотні і тисячі людей із однією думкою: "Хлопці, ви тільки протримайтеся там ще трошки, ми вже їдемо!" В цю ніч палали управління міліції, СБУ, прокуратури у Львові і Тернополі, Луцьку, Хмельницькому та Івано-Франківську і Рівному.
Уся країна була серцем на вогняному Майдані, де вирішувалась наша доля…

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
Відділ обслуговування і зберігання фондів