“…щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена” /Андрей Шептицький/

Важко знайти сферу життя українців, де не було б внеску Андрея Шептицького, – розбудова української церкви, збереження культурної спадщини та меценатство, благодійність, допомога сиротам, турбота про молодь, підтримка освіти та розвиток фінансово-економічної діяльності. Митрополит Шептицький є взірцем любові до ближнього. Рятуючи життя людей у часи Другої світової війни, він здобув особливу шану єврейської громади. Справедливо очікуємо, що найближчим часом ім’я Андрея Шептицького посяде своє місце серед Праведників народів світу.

Задовго до самостійності України Андрей Шептицький уже бачив її рівною серед рівних у колі європейських держав. Тому так важливо, щоб ті, хто ще не мав змоги познайомитися з постаттю Андрея Шептицького, пізнали його, а ті, хто вже шанує, стали його справжніми послідовниками.
Справа митрополита Андрея на благо церкви, України та нашого народу має продовжуватися й надалі!

Біографія. Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 р. в с. Прилбичі на Львівщині у графській родині. Статки батьків дозволили йому отримати приватну освіту, яку він вдосконалював у Львові, а згодом у Кракові. Після повернення з навчання Шептицький спробував розпочати військову кар’єру, але зрештою здобув науковий ступінь доктора права Ягеллонського університету у Кракові. Обравши шлях духовного пастиря, у 1888 р. вступив до монастиря василіан. Шептицький не полишав наукові студії і згодом отримав ступені доктора теології та філософії.
У 1892 р. Шептицький був висвячений, згодом став ігуменом, єпископом з прийняттям імені Андрей, а в січні 1901 р. –  митрополитом Галицьким. Відтоді йому доводилось поєднувати службу Богові та українським національним інтересам, відстоюючи їх у Галицькому сеймі (де був віце-маршалком) та віденському парламенті. Під час зустрічі української делегації з імператором Австро-Угорської монархії він вимагав надання українцям рівних прав з іншими народами країни.
Подвижницька діяльність Шептицького була досить широка. Власним коштом він розбудовував українські школи, духовну семінарію у Львові, піднімав питання щодо українського університету у Львові, надавав персональні стипендії українським студентам. Завдяки митрополиту запрацювали народна лікарня, церковний музей, Земельний банк у Львові.
Під час Першої світової війни Шептицького було заарештовано росіянами і ув’язнено до 1917 р. Останні два роки перед звільненням він перебував у одиночній камері, не маючи права спілкування. Після лютневої революції митрополит вирушив до Петрограду, де організував синод Російської католицької церкви та призначив там екзарха. Далі його шлях пролягав через Київ, де вже постала Центральна Рада, там митрополит мав перемовини з її представниками.
Повернувшись до Львова після тривалої відсутності, Шептицький одразу поринув у просвітницьку діяльність, меценатство та політичне життя. Митрополит увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР, за що був двічі інтернований польською владою. У 20-х роках ХХ ст. він подорожує по світу як духовний наставник, побувавши у Римі, відвідавши українську діаспору в Америці, кількох високопосадовців, зокрема президентів США та Франції, прем’єр-міністра Великобританії, усюди актуалізуючи українське питання. У своїх проповідях він обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію українських земель. 
Лише на початку 1924 р. митрополит отримав можливість повернутись до Львова. Там за його сприяння було засновано Львівську греко-католицьку академію. 
Засуджуючи політику пацифікації в Галичині, Шептицький закликав польський уряд припинити репресії по відношенню до українців, зупинити переслідування православних священиків та руйнування православних церков, що у 30-х роках набуло масового характеру. 
Шептицький не залишився осторонь тих процесів, що відбувались на підрадянській Україні і разом з іншими єпископами у своєму посланні різко засудив штучний Голодомор 1932 – 1933 рр. У цей час була започаткована акція по збору продуктів для голодуючих на Наддніпрянщині, але радянський уряд відмовився від цієї допомоги. Своє бачення тоталітарного режиму він оприлюднив у посланні «Пересторога перед небезпекою комунізму» (1936), де засудив радянську систему. До речі, негативне ставлення до нацизму  митрополит висловив у 1939 р. 
Митрополит схвалив проголошення незалежності Карпатської України у 1939 р. Після встановлення радянської влади на Галичині та хвилі політичних репресій уже з боку нової влади, владика у своїх зверненнях до пастви закликає залишатись вірними ідеалам церкви та настановам Бога. Маюче слабке здоров’я, в умовах переслідувань УГКЦ комуністами, він таємно висвятив собі наступника – єпископа Йосипа Сліпого. 
В роки Другої світової війни А. Шептицький залишався духовним лідером українців, з його благословення відбувся Акт проголошення відновлення української держави 30 червня 1941 р. Незадовго до цього він написав трактат «Як будувати рідну хату», де виклав і обґрунтував ідею об’єднаної України, в якій мала бути створена одна Соборна церква. У цей час владика ще сподівався на заступництво Гітлера у справі розбудови незалежної України. Але ця віра швидко розбилася об реалії нацистської окупаційної політики, спрямованої на фізичне нищення слов’ян, євреїв, циган. 
Шептицький очолював Українську Національну Раду, а в 1944 р. – Всеукраїнську Національну Раду. Непрості стосунки складалися у митрополита з бандерівським крилом ОУН, який він уважав бунтівним рухом. Достеменно відомо, що митрополит був занепокоєний протистоянням між поляками та українцями та усіляко допомагав євреям. У складній розстановці політичних та військових сил на території Галичини, владика повинен був мати максимально виважену позицію, оскільки його авторитетне слово в багатьох випадках було вирішальним. Незмінним у його поглядах залишалось засудження будь-якого насильства. 
Помер А.Шептицький 1 листопада 1944 р., залишивши по собі величезний спадок у вигляді трактатів, листів, послань, звернень та матеріальних плодів своєї діяльності. 
Особа Шептицького після смерті залишалась недостатньо пошанованою. Лише нещодавно у Ватикані відбулись суттєві зрушення у справі беатифікації митрополита. На офіційному сайті Святого Престолу у розділі новин за 17 липня 2015 р. оголошено, що Папа Франциск підписав декрет про визнання геройських чеснот Романа Марії Шептицького.

Однак досі немає написаної на основі архівних документів біографії митрополита Андрея Шептицького, незавершений процес беатифікації, який розпочався ще в 1958 році, триває дискусія щодо визнання митрополита Андрея Шептицького, як і його брата – отця Климентія Шептицького, Праведником народів світу за порятунок євреїв у роки Голокосту, і одна з причин – що, мовляв, Андрей Шептицький був політиком.

Відмовлявся від солодкого, вчився різьбярству і землеробству, інвестував у нафту, заснував банк і заповідник, вів перемовини з Голлівудом – Митрополит Андрей Шептицький був не лише духовною опорою церкви та українців, а й живою діяльною людиною. Більш детально з публікацією "Шептицький-людина. 7 історій з життя Митрополита Андрея" можна ознайомитися, режим доступу: https://zaxid.net/statti_tag50974/ 

11 жовтня 2018р. на Львівщині відбулось відкриття та освячення меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому. Пам’ятну таблицю  відкрили у Національному лісотехнічному університеті.  Автором пам’ятної таблиці Митрополиту Андрею Шептицькому є Народний художник України Ярослав Скакун. «Я дякую за надану мені честь створити образ праведника Митрополита Андрея Шептицького. До цього образу упродовж століття звертається не одне покоління художників, митців. Створено багато цікавих шедеврів. Я вже втретє звертаюсь до цього образу як державотворця, князя Церкви, а в даному випадку – як великого просвітителя. В цій меморіальні таблиці засобами пластики, композиційного рішення хотілось передати ту велич великого праведника Митрополита Андрея Шептицького», - розповів Ярослав Скакун.
29 липня 2020 року на площі перед адміністративним корпусом Національного лісотехнічного університету України, біля меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому зібралися студенти, викладачі та співробітники університету, духовенство та гості. 

До присутніх звернувся проректор з науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв’язків, доцент Микола Борис: "Місце розташування мемо­ріальної таблиці є не випад­ковим: саме цю будівлю Андрей Шептицький колись подарував “Руському педагогічному това­риству”. Значною мірою Митрополит долучився до розвитку лісівничої освіти і науки в Україні, яскравим відображенням якого є ви­карбувані на меморіальній дошці його слова: “…щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена”. Ці слова є, свого роду, заповітом для нашого уні­верситету, який ми свято виконуємо.
Образ Митрополита-Праведника Андрея Шептицького, викарбуваний на цій меморіальній дошці, спонукає нас застановитися і задуматися щораз, коли ми проходимо біля нього. Він надихає студентів і співро­бітників нашого університету до духовного збагачення, захисту рідної природи та розбудови нашої держави."

У 1900 р. прийшовши на Київсько-Галицький митрополичий престол УГКЦ, Андрей Шептицький доклав титанічних зусиль до духовного і національного відродження України. У своїй багатогранній діяльності пастиря і громадянина він приділяв увагу й екологічним проблемам, зокрема — охороні лісів, природно-заповідній справі. Шептицький зміг нарешті повноцінно звернути увагу на галузь, яка його завжди цікавила, – лісове господарство. Митрополит, добре розуміючи, що означають ліси у наших краях, переслідував кілька цілей. Передовсім, він хотів перевести галицьке лісове господарство на науковий лад, вибудовувати цю галузь настільки раціонально, щоби  її економічний ефект був максимальним. Але ще далекосяжнішими були митрополичі ідеї стосовно створення системи охорони природи як засобу національного і громадянського виховання українського суспільства.
Саме йому завдячуємо заснуванням та організацією Лісового науково-дослідного інституту і невпинною опікою над ним із метою підготовки високо кваліфікованих фахівців.
Як свідчать архівні матеріали, у 1938 р. митрополія закупила ліс площею 4 тис. га у Лозині, що біля Янова, на базі якого було засновано Янівське дослідне лісництво та Лісову науково-дослідну станцію у Страдчі. На кошти українських лісівників споруджено пам’ятний хрест. Лісову науково-дослідну станцію освячували у 1940 р. уже таємно. На той час дослідження здійснювали 17 науковців на чолі з доцентом кафедри ботаніки Львівського лісотехнічного інституту Андрієм П’ясецьким. Серед них — О. Когут, Б. Котецький, А. Полутренко, Б. Паньківський, В. Сліпко, Б. Рак та інші. У Львівському історичному архіві зберігся лист, підписаний провідними науковцями на чолі з А. П’ясецьким, до митрополита А. Шептицького від серпня 1941 р., в якому вчені зверталися з проханням «піддержати ... заходи перед владою генерал-губернаторства, щоб воно дало згоду на вдержання Українського лісового науково-дослідного інститутуу Львові ... з метою бути осередком науково-дослідної праціта виховання фахових сил для лісівництва у Галичині». Після розстрілу німецькими окупантами Андрія П’ясецького (1909–1942) — міністра лісів в уряді Ярослава Стецька —митрополит Шептицький особисто почав опікуватися роботою науково-дослідного інституту. 
У серпні 1943 р. він навіть звернувся до адміністрації дистрикту «Галичина» з вимогою:«...щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена. Тому прошу забезпечити дальше існування українського лісового науково-дослідного Інституту у Львові та дослідного лісівництва в Янові з метою ведення дослідних праць і вишколу фахових сил, як це в моїй ініціативі 1938 р. було подумано». Незважаючи на великі зусилля вчених — працівників Українського лісового науково-дослідного інституту і самого митрополита Шептицького — в часи воєнного лихоліття, після 1944 р., він припинив існування в умовах радянського окупаційного режиму.

Інтернет-портал «Митрополит Андрей Шептицький», режим доступу: https://sheptytsky.com.ua/ , тут публікуються документи про життя і служіння Митрополита, дослідницькі матеріали.

Український Мойсей (до 150-ліття від дня народження митрополита Української грекокатолицької церкви Андрея Шептицького) : Статті та матеріали / Упоряд. : О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич. – Львів: Видавничий відділ Львівського музею історії релігії «Логос», 2015. – 146 с.
До збірника увійшли наукові статті, есе, спогади, фотографії та описи деяких експонатів Львівського музею історії релігії, пов’язаних із іменем митрополита Андрея Шептицького. Режим доступу: http://religio.org.ua/public/site/files/sheptytsky-150.pdf 

Матеріали /Режим доступу станом на 25.07.2022р./: 
https://sheptytsky.com.ua/
https://nltu.edu.ua/index.php/en/home/istoriia-stanovlennia/item/18-ukrayinskyy-lisovyy-naukovo-doslidnyy-instytut-im-mytropolyta-andreya-sheptytskoho 
http://religio.org.ua/public/site/files/sheptytsky-150.pdf
https://zaxid.net/statti_tag50974/
http://ifoonsku.ucoz.ua/news/zapovidniki_sheptickogo/2015-08-22-4023
http://nltu.edu.ua/index.php/home/novyny/item/749-panakhyda-na-vidznachennia-155-rokiv-z-dnia-narodzhennia-mytropolyta-uhkts-andreia-sheptytskoho
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.facebook.com/president.gov.ua/posts/2078546482290208
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/27/iak-lvivshchyna-vidznachatyme-155-richchia-mytroplyta-andreia-sheptytskoho-prohrama
https://www.istpravda.com.ua/short/5e29ededf1008/https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://m.day.kyiv.ua/uk/news/290720-na-lvivskiy-bagatopoverhivci-namalyuvaly-mural-prysvyachenyy-mytropolytu-andreyu
https://photo-lviv.in.ua/na-sykhovi-vidkryiut-mural-prysviachenyy-mytropolytu-andreiu-sheptytskomu/
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/29/na-sykhovi-vidkryly-mural-mytropolyta-andreia-sheptytskoho 
https://loda.gov.ua/news?id=40157
https://skole-rda.gov.ua/news/10-50-07-12-10-2018/

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
відділ обслуговування і зберігання фондів
світлини з вебресурсу, Новосад В.

Матеріал підготовлено 25.07.2022р.