“… щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена” /Андрей Шептицький/

Важко знайти сферу життя українців, де не було б внеску Андрея Шептицького, – розбудова української церкви, збереження культурної спадщини та меценатство, благодійність, допомога сиротам, турбота про молодь, підтримка освіти та розвиток фінансово-економічної діяльності. Митрополит Шептицький є взірцем любові до ближнього. Рятуючи життя людей у часи Другої світової війни, він здобув особливу шану єврейської громади. Справедливо очікуємо, що найближчим часом ім’я Андрея Шептицького посяде своє місце серед Праведників народів світу.

Задовго до самостійності України Андрей Шептицький уже бачив її рівною серед рівних у колі європейських держав. Тому так важливо, щоб ті, хто ще не мав змоги познайомитися з постаттю Андрея Шептицького, пізнали його, а ті, хто вже шанує, стали його справжніми послідовниками.
Справа митрополита Андрея на благо церкви, України та нашого народу має продовжуватися й надалі!

Біографія. Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 р. в с. Прилбичі на Львівщині у графській родині. Статки батьків дозволили йому отримати приватну освіту, яку він вдосконалював у Львові, а згодом у Кракові. Після повернення з навчання Шептицький спробував розпочати військову кар’єру, але зрештою здобув науковий ступінь доктора права Ягеллонського університету у Кракові. Обравши шлях духовного пастиря, у 1888 р. вступив до монастиря василіан. Шептицький не полишав наукові студії і згодом отримав ступені доктора теології та філософії.
У 1892 р. Шептицький був висвячений, згодом став ігуменом, єпископом з прийняттям імені Андрей, а в січні 1901 р. –  митрополитом Галицьким. Відтоді йому доводилось поєднувати службу Богові та українським національним інтересам, відстоюючи їх у Галицькому сеймі (де був віце-маршалком) та віденському парламенті. Під час зустрічі української делегації з імператором Австро-Угорської монархії він вимагав надання українцям рівних прав з іншими народами країни.
Подвижницька діяльність Шептицького була досить широка. Власним коштом він розбудовував українські школи, духовну семінарію у Львові, піднімав питання щодо українського університету у Львові, надавав персональні стипендії українським студентам. Завдяки митрополиту запрацювали народна лікарня, церковний музей, Земельний банк у Львові.
Під час Першої світової війни Шептицького було заарештовано росіянами і ув’язнено до 1917 р. Останні два роки перед звільненням він перебував у одиночній камері, не маючи права спілкування. Після лютневої революції митрополит вирушив до Петрограду, де організував синод Російської католицької церкви та призначив там екзарха. Далі його шлях пролягав через Київ, де вже постала Центральна Рада, там митрополит мав перемовини з її представниками.
Повернувшись до Львова після тривалої відсутності, Шептицький одразу поринув у просвітницьку діяльність, меценатство та політичне життя. Митрополит увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР, за що був двічі інтернований польською владою. У 20-х роках ХХ ст. він подорожує по світу як духовний наставник, побувавши у Римі, відвідавши українську діаспору в Америці, кількох високопосадовців, зокрема президентів США та Франції, прем’єр-міністра Великобританії, усюди актуалізуючи українське питання. У своїх проповідях він обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію українських земель. 
Лише на початку 1924 р. митрополит отримав можливість повернутись до Львова. Там за його сприяння було засновано Львівську греко-католицьку академію. 
Засуджуючи політику пацифікації в Галичині, Шептицький закликав польський уряд припинити репресії по відношенню до українців, зупинити переслідування православних священиків та руйнування православних церков, що у 30-х роках набуло масового характеру. 
Шептицький не залишився осторонь тих процесів, що відбувались на підрадянській Україні і разом з іншими єпископами у своєму посланні різко засудив штучний Голодомор 1932 – 1933 рр. У цей час була започаткована акція по збору продуктів для голодуючих на Наддніпрянщині, але радянський уряд відмовився від цієї допомоги. Своє бачення тоталітарного режиму він оприлюднив у посланні «Пересторога перед небезпекою комунізму» (1936), де засудив радянську систему. До речі, негативне ставлення до нацизму  митрополит висловив у 1939 р. 
Митрополит схвалив проголошення незалежності Карпатської України у 1939 р. Після встановлення радянської влади на Галичині та хвилі політичних репресій уже з боку нової влади, владика у своїх зверненнях до пастви закликає залишатись вірними ідеалам церкви та настановам Бога. Маюче слабке здоров’я, в умовах переслідувань УГКЦ комуністами, він таємно висвятив собі наступника – єпископа Йосипа Сліпого. 
В роки Другої світової війни А. Шептицький залишався духовним лідером українців, з його благословення відбувся Акт проголошення відновлення української держави 30 червня 1941 р. Незадовго до цього він написав трактат «Як будувати рідну хату», де виклав і обґрунтував ідею об’єднаної України, в якій мала бути створена одна Соборна церква. У цей час владика ще сподівався на заступництво Гітлера у справі розбудови незалежної України. Але ця віра швидко розбилася об реалії нацистської окупаційної політики, спрямованої на фізичне нищення слов’ян, євреїв, циган. 
Шептицький очолював Українську Національну Раду, а в 1944 р. – Всеукраїнську Національну Раду. Непрості стосунки складалися у митрополита з бандерівським крилом ОУН, який він уважав бунтівним рухом. Достеменно відомо, що митрополит був занепокоєний протистоянням між поляками та українцями та усіляко допомагав євреям. У складній розстановці політичних та військових сил на території Галичини, владика повинен був мати максимально виважену позицію, оскільки його авторитетне слово в багатьох випадках було вирішальним. Незмінним у його поглядах залишалось засудження будь-якого насильства. 
Помер А.Шептицький 1 листопада 1944 р., залишивши по собі величезний спадок у вигляді трактатів, листів, послань, звернень та матеріальних плодів своєї діяльності. 
Особа Шептицького після смерті залишалась недостатньо пошанованою. Лише нещодавно у Ватикані відбулись суттєві зрушення у справі беатифікації митрополита. На офіційному сайті Святого Престолу у розділі новин за 17 липня 2015 р. оголошено, що Папа Франциск підписав декрет про визнання геройських чеснот Романа Марії Шептицького.

Однак досі немає написаної на основі архівних документів біографії митрополита Андрея Шептицького, незавершений процес беатифікації, який розпочався ще в 1958 році, триває дискусія щодо визнання митрополита Андрея Шептицького, як і його брата – отця Климентія Шептицького, Праведником народів світу за порятунок євреїв у роки Голокосту, і одна з причин – що, мовляв, Андрей Шептицький був політиком.

Відмовлявся від солодкого, вчився різьбярству і землеробству, інвестував у нафту, заснував банк і заповідник, вів перемовини з Голлівудом – Митрополит Андрей Шептицький був не лише духовною опорою церкви та українців, а й живою діяльною людиною. Більш детально з публікацією "Шептицький-людина. 7 історій з життя Митрополита Андрея" можна ознайомитися, режим доступу: https://zaxid.net/statti_tag50974/ 

Львів -1930-ті роки.
Сестри василіянки з Владикою Андреєм на території монастиря та гімназії на вул.Потоцького, 95 (тепер вулиця Ген. Чупринки, 103).
Будинок споруджено в 1906–1908 для Бурси Руського Педагогічного Товариства. За допомогою митрополита Андрея Шептицького василіянки купили цей будинок за 500 000 корон з метою розміщення монастиря. Крім монастиря в будинку містилась учительська семінарія та школа вправ.
Тепер це головний корпус Національного лісотехнічного університету України.

11 жовтня 2018р. на Львівщині відбулось відкриття та освячення меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому. Пам’ятну таблицю  відкрили у Національному лісотехнічному університеті.  Автором пам’ятної таблиці Митрополиту Андрею Шептицькому є Народний художник України Ярослав Скакун. «Я дякую за надану мені честь створити образ праведника Митрополита Андрея Шептицького. До цього образу упродовж століття звертається не одне покоління художників, митців. Створено багато цікавих шедеврів. Я вже втретє звертаюсь до цього образу як державотворця, князя Церкви, а в даному випадку – як великого просвітителя. В цій меморіальні таблиці засобами пластики, композиційного рішення хотілось передати ту велич великого праведника Митрополита Андрея Шептицького», - розповів Ярослав Скакун.
Щороку на площі перед адміністративним корпусом Національного лісотехнічного університету України, біля меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому збираються студенти, викладачі та співробітники університету, духовенство та гості. 

"Місце розташування мемо­ріальної таблиці є не випад­ковим: саме цю будівлю Андрей Шептицький колись подарував “Руському педагогічному това­риству”. Значною мірою Митрополит долучився до розвитку лісівничої освіти і науки в Україні, яскравим відображенням якого є ви­карбувані на меморіальній дошці його слова: “… щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена”. Ці слова є, свого роду, заповітом для нашого уні­верситету, який ми свято виконуємо.
Образ Митрополита-Праведника Андрея Шептицького, викарбуваний на цій меморіальній дошці, спонукає нас застановитися і задуматися щораз, коли ми проходимо біля нього. Він надихає студентів і співро­бітників нашого університету до духовного збагачення, захисту рідної природи та розбудови нашої держави." /проректор з науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв’язків, доцент Микола Борис/

У 1900 р. прийшовши на Київсько-Галицький митрополичий престол УГКЦ, Андрей Шептицький доклав титанічних зусиль до духовного і національного відродження України. У своїй багатогранній діяльності пастиря і громадянина він приділяв увагу й екологічним проблемам, зокрема — охороні лісів, природно-заповідній справі. Шептицький зміг нарешті повноцінно звернути увагу на галузь, яка його завжди цікавила, – лісове господарство. Митрополит, добре розуміючи, що означають ліси у наших краях, переслідував кілька цілей. Передовсім, він хотів перевести галицьке лісове господарство на науковий лад, вибудовувати цю галузь настільки раціонально, щоби  її економічний ефект був максимальним. Але ще далекосяжнішими були митрополичі ідеї стосовно створення системи охорони природи як засобу національного і громадянського виховання українського суспільства.
Саме йому завдячуємо заснуванням та організацією Лісового науково-дослідного інституту і невпинною опікою над ним із метою підготовки високо кваліфікованих фахівців.
Як свідчать архівні матеріали, у 1938 р. митрополія закупила ліс площею 4 тис. га у Лозині, що біля Янова, на базі якого було засновано Янівське дослідне лісництво та Лісову науково-дослідну станцію у Страдчі. На кошти українських лісівників споруджено пам’ятний хрест. Лісову науково-дослідну станцію освячували у 1940 р. уже таємно. На той час дослідження здійснювали 17 науковців на чолі з доцентом кафедри ботаніки Львівського лісотехнічного інституту Андрієм П’ясецьким. Серед них — О. Когут, Б. Котецький, А. Полутренко, Б. Паньківський, В. Сліпко, Б. Рак та інші. У Львівському історичному архіві зберігся лист, підписаний провідними науковцями на чолі з А. П’ясецьким, до митрополита А. Шептицького від серпня 1941 р., в якому вчені зверталися з проханням «піддержати ... заходи перед владою генерал-губернаторства, щоб воно дало згоду на вдержання Українського лісового науково-дослідного інститутуу Львові ... з метою бути осередком науково-дослідної праціта виховання фахових сил для лісівництва у Галичині». Після розстрілу німецькими окупантами Андрія П’ясецького (1909–1942) — міністра лісів в уряді Ярослава Стецька —митрополит Шептицький особисто почав опікуватися роботою науково-дослідного інституту. 
У серпні 1943 р. він навіть звернувся до адміністрації дистрикту «Галичина» з вимогою:«...щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена. Тому прошу забезпечити дальше існування українського лісового науково-дослідного Інституту у Львові та дослідного лісівництва в Янові з метою ведення дослідних праць і вишколу фахових сил, як це в моїй ініціативі 1938 р. було подумано». Незважаючи на великі зусилля вчених — працівників Українського лісового науково-дослідного інституту і самого митрополита Шептицького — в часи воєнного лихоліття, після 1944 р., він припинив існування в умовах радянського окупаційного режиму.

Інтернет-портал «Митрополит Андрей Шептицький», режим доступу: https://sheptytsky.com.ua/ , тут публікуються документи про життя і служіння Митрополита, дослідницькі матеріали.

У Науково-технічній бібліотеці НЛТУ України експонується виставка-персоналія «Пастирські послання митрополита Андрея Шептицького». Представлені три томи з 4-томника.
Шептицький А., Митрополит в 4 т. / Митрополит Андрей Шептицький «Пастирські послання» Пастирські послання 1899-1944. – Львів: Фундація «Андрей». Видавничий відділ «Артос», 2007-2014.
Запрошуємо до перегляду.

Митрополит Андрей Шептицький – «Український Мойсей», є найбільшою церковною постаттю нашої історії. Його Послання – це найцінніша духовна спадщина, скарбниця та джерело Божої науки, в них є живі й актуальні дороговкази для християнського українського народу. Це пророчі повчання, які залишаться живими на довгі часи.

Послання митрополита збереглись усі

Морально-пасторальні праці митрополита найповніше відкривають духовну велич митрополита і для дослідників. Адже вдалося опублікувати всі декретові послання за довголітнє перебування на престолі слуги Божого Андрея Шептицького.
Із усіх пастирських послань митрополита, відколи він у 1899 приступив до обов’язків Станиславівського єпископа і до смерті 1 листопада 1944-го, можна дослідити і пізнати історію Галичини, релігійну, культурну, економічну, суспільну і політичну ситуації, побачити вади населення, дізнатись, на що саме звертав увагу митрополит і як реагував на ту чи іншу подію у житті духовенства і вірних, як вчив він поводитись в окупаційний режим, а ще як писав про ліберальну совість, українську державу, про декалог, звертався до православної інтелігенції.
Лише про вибори слуга Божий написав 5 послань, вказуючи, як мають поводитися вірні і священики. До слова, останнім було заборонено агітувати за будь-яку конкретну особу. У посланні «Наша державність» (відоме ще «Як будувати рідну хату») владика Андрей пише про українську державу, наділену християнською душею, зазначає, щоб люди обирали людину, яка є передусім християнином.
До першого тому увійшли 52 пастирські послання, написані митрополитом до початку Першої світової війни. Умовно послання можна розділити на три категорії: 1) послання до духовенства, 2) послання до народу, 3) послання до духовенства і вірних. Більше половини послань цього періоду адресовані віруючим. Слід зазначити, що вже перші послання митрополита привернули увагу західноукраїнської інтелігенції та широкої громадськості. У листі до митрополита від 30 березня 1901 року письменник Андрій Чайковський писав: ...признаюсь, що ті листи пояснили мені багато річей, котрі я розумів зовсім інакше... . Високо оцінював твори митрополита Шептицького Іван Франко. Він зазначав, що листи Андрея Шептицького написані живою мовою, подекуди на народному діалекті (наприклад, гуцульському) і водночас на високому інтелектуальному рівні.
У додатках до тому вміщено документи та статті, які необхідні для кращого розуміння історичного контексту подій того часу: згаданий лист письменника Андрія Чайковського до митрополита Шептицького (1901), стаття Івана Франка Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм. Уваги над Пастирським посланієм А. Шептицького О квестії соціальній (1904) та стаття єпископа Йосифа Боцяна Пастирські листи Митрополита Андрея (літературний огляд) (1925), яка є своєрідним вступом до творів митрополита.

«Читай послання і роби висновки»

Третій том пастирських послань митрополита дає відповіді на усі ті перекручені закиди, які донині лунають на адресу владики, нав’язані ще у радянський час спецвідділом КДБ. До слова, уже у Польщі інтелектуали почали об’єктивно говорити про багатогранну постать митрополита Андрея. Вони відкидають брехливі звинувачення і перекручування фактів. Чимало колишніх працівників КДБ теж опублікували своє зізнання про ту брехню, яку поширювали у радянський період.
Навіть радянські публіцисти, історики, не називатиму їхні прізвища, які писали на замовлення, сьогодні шкодують про це або говорять відверто, що не мали архівів. Чимало польських науковців змінили свої думки. Свідомо обманювали людей, бо не мали документів, бо так треба було. Документи були відкриті у 1990 році. А до того до них мали доступ лише ті, кому видали дозвіл №2, та й не всі матеріали їм видавали. Тому так важлива не монографія і збірники документів, де немає ніякої точки зору. Читай архіви і роби висновки.
У збірник увійшли два останні послання митрополита: до Великодня, яке у 1944 році так і не дійшло до вірних, і написане 7 вересня, в якому митрополит, який бачить уже руїну збудованої ним Церкви, закликає до спокою, праці. Не втрачати своєї віри і триматись разом Церкви, бо вона відродиться. З середини 30-х років митрополит, важко хворий на артрит (у нього були паралізовані обидві руки), диктував свої послання, потім їх перечитував, робив правки і підписував. Опісля його помічники, у тому числі і рідний брат блаженний Климентій, переписували вручну ці праці і розповсюджували їх у єпархіях Галичини та в українській діаспорі.
Під час роботи над документами інколи було складно збагнути мову конспірації. Для прикладу, священик зі Сходу України радиться з митрополитом, яке вино – біле чи червоне – краще для його здоров’я. Насправді мова йшла про чистоту дотримання обряду. І таких прикладів десятки.
Усі послання митрополита не втратили своєї актуальності донині. Геніальність і розум митрополита ще й у тому, що він неймовірно складні речі умів подавати настільки доступно науково і водночас просто, що вони легко читаються і людьми богопосвяченими, і звичайними.

Митрополит вчить смиренності

Найголовніша думка, яка простежується від першого і до останнього послання, про те, що митрополит прийшов до людей, щоб усіх їх привести під знамено Христа. Оце і було кредо життя владики: готуватись на землі до зустрічі з Господом.

Матеріали /Режим доступу станом на 25.07.2023р./: 
https://sheptytsky.com.ua/
https://nltu.edu.ua/index.php/en/home/istoriia-stanovlennia/item/18-ukrayinskyy-lisovyy-naukovo-doslidnyy-instytut-im-mytropolyta-andreya-sheptytskoho 
http://religio.org.ua/public/site/files/sheptytsky-150.pdf
https://zaxid.net/statti_tag50974/
http://ifoonsku.ucoz.ua/news/zapovidniki_sheptickogo/2015-08-22-4023
http://nltu.edu.ua/index.php/home/novyny/item/749-panakhyda-na-vidznachennia-155-rokiv-z-dnia-narodzhennia-mytropolyta-uhkts-andreia-sheptytskoho
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.facebook.com/president.gov.ua/posts/2078546482290208
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/27/iak-lvivshchyna-vidznachatyme-155-richchia-mytroplyta-andreia-sheptytskoho-prohrama
https://www.istpravda.com.ua/short/5e29ededf1008/https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3071903-sogodni-155ta-ricnica-vid-dna-narodzenna-mitropolita-septickogo.html
https://www.radiosvoboda.org/a/andrey-sheptytsyy/30754511.html
https://m.day.kyiv.ua/uk/news/290720-na-lvivskiy-bagatopoverhivci-namalyuvaly-mural-prysvyachenyy-mytropolytu-andreyu
https://photo-lviv.in.ua/na-sykhovi-vidkryiut-mural-prysviachenyy-mytropolytu-andreiu-sheptytskomu/
https://portal.lviv.ua/news/2020/07/29/na-sykhovi-vidkryly-mural-mytropolyta-andreia-sheptytskoho 
https://loda.gov.ua/news?id=40157
https://skole-rda.gov.ua/news/10-50-07-12-10-2018/

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
відділ обслуговування і зберігання фондів
світлини з вебресурсу, Новосад В.

Матеріал підготовлено 25.07.2023р.