«Небесна блакить мирного неба і золото щедрих українських нив - національні символи, ознаки нашої ідентичності, нашої глибокої історії, наше знамено перемоги, волі, незалежності. /Митрополит Епіфаній/

Коли безмежна блакить та безкрає золоте колосся зливаються в одне ціле,
то з’являється він – синьо-жовтий стяг. 
А з ним – і наші незалежність, свобода й сила!!!

Символ незалежної держави - "блакитне українське небо над ланами золотого збіжжя...". 

23 серпня 2004 року президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено було нове свято — День Державного Прапора України, який щороку відзначається 23 серпня.

День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України й з півночі до півдня.
Завжди потрібно пам’ятати якою ціною нам дається Незалежність і можливість ходити під своїми, а не чужими прапорами, бачити їх на вулицях, носити на одязі не ховаючись. Державний Прапор уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє.
То ж нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини.

«Під синьо-жовтими прапорами зібралася сила-силенна народу…»

Державний Прапор є одним із головних символів України. Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства. Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.
Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 р. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Відтоді полотнища в національних кольорах почали використовувати під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті.
Уперше після Лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а за кілька днів і кияни йшли окремою колоною під національними прапорами київськими вулицями. Сучасник згадував: «Зібралася сила-силенна людей. І не лише киян, а й представників інших українських міст, було чимало священників, молоді, робітників. 31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор і виконали «Ще не вмерла Україна».
Незабаром Центральна Рада ініціювала понад 100-тисячну маніфестацію. Люди прийшли з портретами Тараса Шевченка й у вишиванках. Тисячі солдатів-українців київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю». У багатьох містах відбулися подібні заходи під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ — полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори, ініціатором був Іван Прокопович.
Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР: «Прапором торговельного флоту визначалося «полотнище в двох — блакитному і жовтому кольорах». 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом. До Києва та німецького штабу надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до столиці Української Держави зазначалося: «Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін». Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів у Керчі до 8-ї години 30 квітня.
Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.
У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.
За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні.
Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму. Ось витяг зі спецдонесення КДБ до ЦК КПУ: «1 травня о 7:00 ранку на даху Київського інституту народного господарства виявлено прапор українських буржуазних націоналістів. Оглядом місця події встановлено, що вивішений напередодні червоний прапор був кимось знятий і розірваний, а замість нього прикріплений націоналістичний прапор. Останній виготовлено з матеріалу блакитного і помаранчевого кольорів, розміром 86×60 см; в центрі пришиті тризуб, вирізаний з тканини чорного кольору; у правому нижньому кутку напис від руки друкованими літерами: „Ще не вмерла Україна — ще її не вбито!“».
В іншому донесенні чекістів, датованому 31 жовтня 1966 року, йдеться про те, що «зафіксовано вивішування націоналістичного прапора на дроті в селі Гошів Долинського району Івано-Франківської області. А на землі, під прапором, сміливці залишили ще й примірник брошури референта пропаганди ОУН Петра Федуна «Хто такі бандерівці і за що вони борються».
26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою.
24 липня 1990 р. у Києві блакитно-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.
23 серпня Україна відзначає День Державного прапора, який став уособленням прагнень українського народу до свободи й незалежності та символом єдності, нескореності та гідності нації.У день проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року прапор Незалежності України народні депутати внесли до зали пленарних засідань.
Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…».
24 серпня 1991 р. група депутатів, серед яких були Вячеслав Чорновіл, Микола Поровський, Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач, Володимир Крижанівський, внесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 метри, і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Голови Верховної Ради Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення».

Над куполом Парламенту синьо-жовтий український стяг замайорів 4 вересня 1991 року. Постанова Президії Верховної Ради УРСР 18 вересня 1991 року узаконила використання синьо-жовтого прапора у протокольних заходах до прийняття Конституції України.

Національні символи - це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.

Державна символіка – зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державницьку ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор.

Відповідно до статті 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державні символи уособлюють національний суверенітет, верховенство і незалежність влади в країні, символізують українську державність і конституційні цінності, є показником самосвідомості, бо формуються у процесі її історичного розвитку, вони висловлюють певну повагу Українського народу до своєї держави, здатність сприяти патріотичному вихованню громадян України.

Обов’язок кожного громадянина України шанувати державні символи закріплений у ст. 65 Конституції України.

Серед державних символів України особливе місце посідає Державний прапор. Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року № 2067-XII затверджено Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається  з  двох  рівних за шириною горизонтально розташованих  смуг:  верхньої  -  синього кольору, нижньої -  жовтого  кольору,  із  співвідношенням  ширини прапора до його довжини 2:3.

Звернімося до кольорів прапора. З багатьох тлумачень щодо синьо-жовтого поєднання кольорів найбільш правдоподібним видається таке: синя та жовта барви в багатьох цивілізаціях символізують велич. У геральдиці блакитна барва означає великодушність, чесність, вірність, бездоганність, а також пов’язана з небом, повітрям. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, шляхетність, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя, символізує сонце. Існує популярне негеральдичне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничне колосся. Найбільш поширене трактування кольорового сполучення Державного Прапору України - блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.

“Символічно, що з десятків кольорів, які могли б стати нашою національною візитівкою, ми обрали своїми саме ці два: синій – колір небесної чистоти – та золотий – сяйво слави Божої, неначе прохаючи Всевишнього про Його Небесне заступництво”, - зазначив Епіфаній. За його словами, князі, козаки та провідники Української Революції однаково шанували цей двоколірний стяг, і донині він супроводжує українців у найурочистіші моменти: з ним українці святкують свої найбільші державні свята, вболівають за наших спортсменів на Олімпіаді, а українські воїни на фронті бережуть та захищають його, подібно до святині.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях. Тому повагу до прапора, який є державним символом, можна рахувати однією з таких.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави.

 25 важливих фактів про український прапор

Матеріали /Режим доступу станом на 17.08.2023р./: 
https://svyat.kyivcity.gov.ua/news/8492.html
http://krn.sm.gov.ua/index.php/uk/8-novini/1627-derzhavnij-prapor-ukrajini-simvol-nezalezhnoji-derzhavi
http://kyivinstitute.com/news/23_serpnja_den_derzhavnogo_prapora_ukrajini 
https://suspilne.media/157819-ucasniki-krimskoi-platformi-pidpisali-deklaraciu-so-vona-peredbacae/ 
https://old.uinp.gov.ua/news/23-serpnya-ukraina-vidznachae-den-derzhavnogo-prapora 
https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2762994-25-vazlivih-faktiv-pro-ukrainskij-prapor.html
https://www.slovoidilo.ua/2022/08/23/novyna/suspilstvo/zelenskyj-den-prapora-nikoly-ne-vyznayemo-chuzhi-kolory-svoyij-zemli-ta-svoyemu-nebi 
https://www.rada.gov.ua/print/213196.html
https://agroday.com.ua/2023/08/17/koly-den-ukrayinskogo-prapora-2023-znachennya-koloriv-i-krasyvi-kartynky/

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
відділ обслуговування і зберігання фондів НТБ

Матеріал підготовлено 17.08.2023р.