23 травня - День Героїв. Їхня боротьба - наша незалежність на СВОїй БОгом Даній землі!

Історія  будь-якого  народу містить  періоди,  дати,  які  є  вирішальними і доленосними в його житті.
Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти.
Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. 
Україна побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, йшла ворогу під кулі,
щоб захистити всіх своїх дітей.
Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.
Боротьба триває. Завдяки Героям Україна вже десятий рік поспіль відстоює свою Незалежність
у війні з російською ордою.
Подвиг захисників та захисниць — це прояв нескореності, сміливості та справжньої любові до України. 
Пам’ятаємо українців, які боролись і нині борються за свободу та незалежність нашої держави. 

Українські герої – це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав: руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії, Мирона Тарнавського Січових стрільців, Дмитра Вітовського,армії Української Народної Республіки, Симона Петлюри Організації Українських Націоналістів, Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху, шестидесятників, активістів Небесної сотні, воїнів АТО та сучасної російсько-української війни. У ці дні ми відчуваємо підтримку наших героїв минулих епох і наших предків, які відстоювали нашу незалежність із покоління у покоління. 

Усі українські герої різні за віком, світоглядом і соціальним статусом. Проте об’єднує їх одне – любов до рідної землі! Сьогодні справжні Герої, нащадки козацького роду, продовжують їхню боротьбу на передовій війни.
Пам’ятаймо тих, хто боровся. Згадаймо сьогодні у своїй тихій молитві всіх тих, хто віддав життя за нас та Україну.
Хочемо з честю згадати Героїв - лісотехніків, які загинули в російсько-українській війні з 2014 року.

Пам'ятаймо Героїв! Герої не вмирають...
Вони віддали життя за нас , за Україну...
Дякуємо тим, хто бореться.

Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому, що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:

• З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини);
• 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра (родом з Полтави);
• 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини).

Практика відзначення цього свята з'явилася у середовищі підпілля ОУН(б) ще в 1941 р., коли Другий великий збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначати 23 травня як Свято Героїв. У роки німецької, а згодом і більшовицької окупації це свято стало одним із найбільших у підпільно-повстанському середовищі. Серед повстанців було започатковано формування та культивування своєрідного пантеону героїв-борців за українську державність, до якого традиційно входили окрім перерахованих вище князі Святослав, Володимир Великий, Роман Мстиславович, король Данило Галицький, гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко, герої Крут та Базару, Ольга Бессараб, Василь Білас та Дмитро Данилишин, Юліан Головінський та інші.

До цього дня у підпіллі готувалися досить ретельно та заздалегідь: писали спеціальні інструкції та програму свята з віршами та піснями. Зазвичай програма святкування 23 травня в умовах підпілля складалася із урочистого півгодинного зібрання за участі членів ОУН та Юнацтва, яке відкривав провідник. З нагоди свята він зачитував наказ вищого проводу та виголошував промову. Далі присутні декламували декалог, співали національний та організаційний гімн, вшановували пам'ять місцевих учасників збройної боротьби, які полягли у боях з ворогом, впорядковували їхні могили. Місця зібрань прикрашали символічними декораціями, портретами Є. Коновальця та С. Петлюри, тризубами, національними й організаційними прапорами, вінками з квітів та рушниками. У пам'ять про загиблих борців запалювали смолоскипи та вогнища. До святкових заходів, залежно від обставин, залучали і місцеве населення.

Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна залишило у спадок світоглядну систему, яка ґрунтувалася на цінностях, шкідливих для розвитку Української Нації, заперечує її існування та право на вільне життя. Прикладом цього можна назвати відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написання відповідно до чужих ідеологічних засад історії, підручників, книжок, фільмів.

У всіх народів є система свят, що возвеличують подвиги співвітчизників, бо на цьому будується світогляд, культура, та виховання нації. Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – незалежності, розквіту і слави української самостійної соборної держави. В цей день небайдужі та вдячні нащадки вивішують національні прапори для вшанування пам’яті борців за свободу кожного українця, за кращу долю та волю України і з повагою та почуттям власної гідності промовляють: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ!».