"Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати націю..." /О. Вишня/

Тільки ворог, що сміється... 
Смійся, лютий враже! 
Та не дуже, бо все гине, - 
Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що діялось в світі, 
Чия правда, чия кривда 
І чиї ми діти. 
Наша дума, наша пісня 
Не вмре, не загине... 
От де, люди, наша слава, 
Слава України! 

Сьогодні особливий день. День народження Тараса Шевченка. Пророцтво, передбачення наступних бід і лихоліть України. Вслухаймося! І пам’ятаймо про Козареву сурму – "Борітеся! Поборете!"

ЧУМА
Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І со святими не співала,
Чи городом, чи то селом
Мете собі, як помелом.
Весна, садочки зацвіли;
Неначе полотном укриті,
Росою Божою умиті,
Біліють. Весело землі,
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть. По улицях воли
Ревуть голодні, на городі
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.
Заснули, добре, знать, заснули,
Святу неділеньку забули,
Бо дзвона вже давно не чуть.
Сумують комини́ без диму,
А за городами, за тином
Могили чорнії ростуть.
Під хатами поміж садами,
Зашиті в шкуру і в смолі,
Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину — і засипають
Без домовини. Дні минають,
Минають місяці — село
Навік замовкло, оніміло /157/
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили.
Мов оазис, в чистім полі
Село зеленіє.
Ніхто в його не заходить,
Тілько вітер віє
Та розносить жовте листя
По жовтому полю.
Довго воно зеленіло,
Поки люди з поля
Пожарище не пустили
Та не запалили
Села того зеленого.
Згоріло, зотліло,
Попіл вітром розмахало,
І сліду не стало.
Отаке-то людям горе
Чума виробляла.

/Тарас Шевчеко/

Джерело: https://www.facebook.com/natali.dzubenkomace?fref=nf
Матеріали підготувала науково-технічна бібліотека