Земля - безцінне і вичерпне багатство

Для України проблема опустелювання і посухи є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Земля зазнає суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій. Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту приводить до погіршення стану земель. В результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів. Ефективними заходами боротьби з опустелюванням, деградацією земель та антропогенним впливом на навколишнє природне середовище являється збільшення лісистості, розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни, а також встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Ми, українці, маємо безцінне багатство, дароване нам природою – родючі землі, здатні не лише задовольняти потреби жителів держави у продуктах харчування, але й приносити країні прибутки.

За кількістю чорноземів Україна є найбільшою в світі, їх кількість складає 28 млн. га. Втім, не слід забувати, що родючість земель неможливо розглядати як раз і назавжди надану їм власність. Вона суттєве змінюється під впливом різних факторів, серед яких наряду з природними велике значення має вплив господарської діяльності людини: застосування агротехнічних та меліоративних заходів, правил обробітку грунтів, заходів для підтримки та поліпшення балансу поживних речовин у грунтах і т.д. І саме помилки у веденні сільського господарства – одна з причин їх опустелювання. Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища, яке характеризується пониженням природно-ресурсного потенціалу території нижче допустимого рівня, що зумовлює деградацію рослинного покриву, погіршення продуктивності земель. Серед багатьох глобальних проблем, мабуть, проблема опустелювання є найменш відомою, хоча кожен знає, що пустельні території відрізняються надзвичайно спекотним кліматом, великим дефіцитом вологи і досить крихкою екологічною системою, але в той же час ці землі володіють високим економічним потенціалом. Опустелювання, викликане діяльністю людини, це лише певна частина глибокої соціально-економічної кризи, що охопила країни, що розвиваються. За посиленням експлуатації природних ресурсів більшості цих країн стоять колишні метрополії з їх розгалуженою системою транснаціональних корпорацій. Таким чином, проблема опустелювання - це насамперед проблема соціально-економічна, а потім вже екологічна.
Щороку в пресі знаходимо нові і нові повідомлення про зменшення врожайності, про втрату чорноземів і про опустелювання. Багато хто певні, що причина халепи: зміна клімату. Звісно, по всій планеті опустелювання поглинає щороку тисячі гектарів колись родючих земель. Але українське опустелювання має зовсім інше коріння. Кліматичні й погодні умови останніх років, підтверджені спостереженнями, дослідженнями і висновками впливових вчених, вказують на те, що Україна переходить у зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. Нам у найближчі 30-40 років загрожує опустелювання великих територій з просуванням цієї небезпеки з південних до центральних і навіть північних областей. Необдумана господарська діяльність людини з вирубування карпатських лісів заради сьогоднішньої вигоди, знищення і забудова природних заповідних територій, розорювання берегів рік і бездоглядність та замулення малих річок посилюють цю зовсім не уявну, а цілком реальну небезпеку. Україна може повторити долю деяких азійських держав і стати напівпустелею з усіма економічними, екологічними та демографічними наслідками, оскільки організм українців не пристосований до проживання в таких умовах. Цю загрозу можна відвести, але для цього потрібно вжити надзвичайних заходів для порятунку держави й нації. Україні робити це треба не в віддаленій перспективі, а сьогодні, завтра, післязавтра. Як підказують серйозні знавці цієї сфери, протягом найближчих 8-10 років в Україні потрібно додатково посадити 10-12 млн га лісів. Необхідно обсадити лісами береги всіх великих і малих річок, озер, водойм, засадити ними малопродуктивні землі, а за необхідності - і сільгоспугіддя. Це не зашкодить аграрному виробництву, можливості сортів і технологій дають змогу зберегти і врожаї, і валові збори зерна, овочів, садовини. В кожному селі треба мати сади, гаї, діброви. Міста потребують посиленого озеленення. Тому вже сьогодні у них слід зупинити бездумне вирубування і знищення зелених насаджень.

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухами - чудовий привід, аби замислитись над проблемами збереження і відтворення родючості українських земель.

Питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки поліпшення стану землі відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.
Природа не в змозі нескінченно пробачати помилок людини. Необхідно зупинити процес зміни грунту в бік опустелювання і засухи. І це ще можливо, якщо сільгоспвиробники будуть думати не тільки про сьогоднішній прибуток, а й про завтрашній день.

Джерело: http://www.gaysin-rda.gov.ua/component/content/article/2-2013-02-28-13-20-27/4004-17-.html
http://ivaadm.gov.ua/zemelni-vidnosyny/item/750-17-chervnya-vsesvitniy-den--borot-by-z-opustelyuvannyam-ta-posuhoyu
http://snigurivka-rda.gov.ua/ua/newspaper/news.htm?id=1432290041
http://lvivska.land.gov.ua/17-%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D1%81%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D0%B8-%D0%B7-%D0%BE%D0%BF/
Підготувала науково-технічна бібліотека