Іловайськ. Лицарі неба

Видавництво "Фоліо" до річниці трагічних подій під Іловайськом 10 серпня – 3 вересня 2014 року, що увійшли в історію під назвою "Іловайський котел" видало книгу Євгена Положія "Іловайськ" у двох версіях – українською та російською мовами.

Книга "Іловайськ" Євгена Положія одержала премію Форуму видавців як краща книга про війну й увійшла в рейтинг "10 найкращих українських книг про АТО".
У серпні 2014 року українські та світові ЗМІ спалахнули заголовками, що лякали, обурювали, знерухомлювали.
Іловайськ.
Невеличке місто, однак важливий залізничний центр, на схід від Донецька, яке у свідомості українців з географічної точки стало точкою болю.

Роман "Іловайськ" Євгена Положія, українського письменника, журналіста, громадського діяча та головного редактора газети "Панорама", – розповідь про війну без купюр та сантиментів. Текст побудовано на реальних подіях – свої історії авторові розповіли близько 100 очевидців жахливих подій – бійці добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро-1», «Херсон», «Миротворець», 39-го («Дніпро-2»), 40-го («Кривбас»), 42-го батальйонів територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Деякі з цих розповідей увійшли до книги. Поміж героїв, що мають реальних прототипів, – вигадані персонажі. Усі вони є жертвами війни та її героями. В їхніх історіях – цинізм війни поряд із людяністю, що між життям і смертю стає порятунком та прихистком.

Євген Положій писав роман одразу двома мовами: оповіді очевидців автор записував тією мовою, якою говорив респондент, відтак перекладав їх. Отож, книга має дві повноцінні авторські версії: українську та російську.

Незважаючи на документальний стрижень, "Іловайськ" не є результатом журналістських розслідувань та прагненням автора розкрити досі не з’ясовані факти щодо іловайської трагедії. Правда людського життя у романі вища за правду статистики. Його справжня мета – вшанувати загиблих в "Іловайському котлі", подарувати продовження їхнім життям – у слові, в пам’яті, у плині віків.

Це Іловайськ, це вже не Крути! Пам’ятаємо! Не забудемо!

Вони зійшлись: любов і смерть –
В запеклому нерівнім герці.
Народ в чеканні, мов завмер,
І материнське рвалось серце.
Там кров’ю плакала земля
(Це Іловайськ, це вже не Крути),
Як дикі найманці Кремля
Героям розривали груди.
Й кипіла кров у тім котлі,
Гаряча, свіжа кров, синівська.
Не батальйон – там… полк поліг,
Так і не дочекавшись війська
З важкою технікою. Ні!
Таке ніколи не забути,
Й нема прощення тій брехні,
Якої би могло й не бути.
Всіх рухала свята любов,
Яку – ні вбить, ні розстріляти,
І на сторожі її – Бог,
А з нею можна все здолати.
Сьогодні воїн наш слабкий:
Напівоснащений, розбутий,
Та піднімаються полки,
Тож Україні жити, бути!
/10.09.2014. Ганна Верес/

Матеріали: Науково-технічна бібліотека
http://dniprograd.org/2015/11/10/zavtra-u-dnipri-prezentuyut-knigu-pro-ilovayskiy-kotel_41559
Підготувала науково-технічна бібліотека