1 вересня 1939 року о 4-45 ранку...

Війна - це трагедія і гуманітарна катастрофа, яка коштувала життя мільйонам людей і завдала непоправних втрат людству. У відношенні до України Друга світова війна – ще одна національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і часом вбивати інших українців. Саме сьогодні час Україні почати вибудовувати своє бачення Другої світової війни, і вшановувати жертв цієї війни "не по-радянські": "Святе місце порожнім не буває. Якщо не буде власного погляду на місце і роль українців у цій війні, нам нав'язуватимуть чужі погляди". Цей процес буде нелегким, але через сьогоднішні події на сході України він має пришвидшитися і стати зрозумілішим для пересічних українців.
"Розуміння того, що війна - це не проста гра, де є лише наші та німці, прийшло тільки тепер, коли ми знову зіштовхнулися із справжньою війною",- каже Володимир В'ятрович (директор Українського інституту національної пам'яті). Схожу думку висловлює і Станіслав Кульчицький (Інститут історії України НАНУ): "Всі наші дискусії з приводу участі України і Росії у Другій світовій війні за останні роки набули зовсім іншого виміру. Зараз ми маємо шанс. Але це дається великою кров'ю. І ця кров проливається зараз".

Для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. 1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання договору про ненапад із СРСР (тазваного пакту Ріббентропа-Молотова) нацистська Німеччина вторглася на територію Польської держави, розпочавши найбільшу та найкривавішу трагедію людства – Другу світову війну. Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня. Українці у складі польської армії вступили у бій вже 1 вересня 1939 р., а українські міста Львів, Самбір та Дрогобич зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Частина української етнічної території була окупована нацистами в перші тижні війни. 17 вересня 1939 р., відповідно до домовленостей із Гітлером, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська. Того ж дня ними були зайняті Тернопіль та Рівне, наступного – Коломия, Станіславів (Івано-Франківськ) та Луцьк. До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22 – до міста підійшли підрозділи Червоної армії (перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини),які допомогли Вермахту добити оборонців Бресту. 22 вересня 1939 р. там відбувся спільнийрадянсько-німецький військовий парад Вермахту та Червоної армії. 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава.

Нагадуємо, Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей.  За підрахунками Інституту історії України НАНУ прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн. Український вимір Другої світової війни не обмежується участю у війні на боці СРСР. Сотні тисяч українців в лавах підпілля ОУН та Української повстанської армії були залучені до спротиву нацистським окупантам, етнічні українці брали участь у воєнних діях в складі інших армій учасників антигітлерівської коаліції- американської, канадської та інших.

Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід». Ці слова — головний підсумок Другої світової.

Свій досвід з війни маємо винести й ми. Бездержавна нація повторила страшний досвід братовбивчої Першої світової. Ця війна стала страшною платою за нездатність відстояти державність у 1917—1921 роках. Повноколірний розгляд Другої світової війни в Україні дає змогу побачити в цій картині домінування криваво-червоного кольору національної трагедії. Так, знову трагедії, сумірної зі страшними голодоморами та репресіями. Ми не повинні боятися того, що в нашому минулому їх так багато, не повинні прикривати одну з найстрашніших з них прапором міфічної перемоги. Навчитися не боятися дивитися у вічі правдивій історії, подолати минулі трагедії, почерпнути з них силу для майбутнього — сьогодні це найважливіший виклик, який стоїть перед нами. Ми пережили найстрашніші трагедії у світовій історії, які коштували мільйонів життів, і залишилися жити на своїй землі, відновили на ній свою державу. Це означає, що ми здатні перемагати. Це означає, що ми здобули саме ту, найважливішу перемогу, за яку варто було боротися.

Матеріали (Режим доступу) :УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ
BBC Україна
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
https://projects.dt.ua/POLITICS/ukrayinska_druga_svitova_v_kolori.html
Tsn.ua
Підготувала науково-технічна бібліотека