Йосиф Сліпий: "Поставте собі питання: Що про вас одного дня скаже історія?"

2017-й є роком особливих подій, що мають історичне та загальнонаціональне значення. Серед них відзначаємо дві ключові дати з політичної історії України: 100-річчя Української національної революції і 75-ліття створення УПА, що постала з ініціативи ОУН. На цьому фоні постать Патріарха Йосифа Сліпого (1897-1984) вирізняється своєю церковно-політичною дією та духовно-ісповідницькою величчю. 

Життєвий шлях Патріарха Й.Сліпого охоплює головні віхові події історії України, що їх протягом усього ХХ ст. довелося українцям створити і пережити у змаганнях за своє національне, духовне і церковне самоствердження. Нагадаємо: у день празника Покрови Св. Богородиці 14 жовтня 1982 р. Патріарх Йосиф при соборі св. Софії в Римі видав особливе Послання "З нагоди 40-річчя УПА". У ньому читаємо повчальні слова Глави й Князя Церкви: "Після Бога першенство має любов батьківщини… Жертвуючи своє життя за батьківщину, діти дають найбільший доказ любові своїх батьків і рідних".

Послання Патріярха Йосифа з нагоди 40-річчя УПА (Режим доступу): http://banderivets.org.ua/poslannya-patriyarha-josyfa-z-nagody-40-richchya-upa.html

Наприкінці третього етапу свого життєвого шляху Блаж. Й.Сліпий уже на землі отримав велику нагороду за свої подвиги, посвяту і страждання. Ця нагода трапилася, коли він у Римі відзначив, за власними словами, «дар цей Божий – моїх 90 літ життя для Господа, Його Церкви і мого Народу». У лютому 1982 р. до Риму прибули сотні прочан й представників українських громад, установ та організацій з усього світу. Вони прилетіли поклонитися і подякувати Блаж. Й.Сліпому – як Главі Української Церкви, яку він іменував Церквою Києва, Галича і всієї Руси в єдності зі Вселенською Христовою Церквою; як Батькові цієї Церкви, який приймає «найцінніші дари – віддання і любов»; як своєму рідному Патріархові, який вважав себе «переємником духовно-релігійної і національної спадщини Церкви Києва і всієї Руси, і її світлих митрополитів від Іларіона аж до Слуги Божого Андрея». І у своєму зверненні у соборі св. Софії в Римі Блаж. Й.Сліпий, ставши перед Господом і перед усім народом, заявив, «що рани ношу і біль у своєму серці!» А як «в’язень Христа ради і як співв’язень своїх братів в Україні, у тюрмах, на засланнях і на рабських «работах», – Патріарх Йосиф голосив: «Передаю вам спадщину з печаттю хреста на ній і кличу до вас усіх – встаньте, не спіть! Нехай воздвигне вас Господь!».

Понад 600 мирян з усіх сторін світу приїхали до Риму складати поклін Патріархові-мученикові за Церкву і народ. Серед них був і Голова УДП й Голова Проводу ОУН Ярослав Стецько, однодумець ювіляра і співборець за суверенність України і помісність Київської Церкви. Спочатку він привітав Ювіляра «від усіх політичних угруповань і течій, які співтворили разом з Вами Українська Державне Правління (УДП) і передпарламент України – Раду Сеньйорів, в якій Ви, Патріярше, відогравали історично-творчу ролю». У своєму привітальному слові Я.Стецько зокрема підкреслив: «Заслугою Патріярха є те, що Патріярх об’єднав у боротьбі в одне: патріотичну, національно-визвольну ідею – з християнською, героїку і страждання української нації – з героїкою і стражданнями за Бога, за Христа-Спасителя!». У тодішньому й нинішньому контексті тут мова йде про змагання за Бога й Україну, зокрема, воїнів УПА, які разом із Митрополитом-в’язнем Гулагу, як спільники долі, відстоювали свою і Божу волю, християнську та національну гідність.

Найповніший підсумок свого життя і діяльності сам Блаж. Патріарх Йосиф сформулював у своєму слові на закінчення всіх ювілейних заходів у Римі:

«Я щасливий, що не складаю цієї подяки сам, а разом з Вами – моїм Народом, з нашою Церквою-Страдницею, в якій покликав мене Господь Їй і вам служити, бути свідком великих діл Господніх серед нас у цьому переповненому війнами, терпіннями, поневоленнями і кривдами столітті, що його переживала наша дорога Україна і світ. Я щасливий, що можу розповідати про Божу силу цьому народу і в тому бачу моє покликання, завдання мого життя і в якійсь мірі сповнений мій обов’язок перед Богом, історією мого Народу і перед Вами».

Святкування в Римі проходили серед піднесеного настрою, попри деякі намагання мінімалізувати святкові прояви ювілею, які були пов’язані з впливовою та харизматичною особистістю Патріарха Йосифа. Міжнародного і всенародного виміру римським заходам надали численно прибулі миряни. Саме висновком одного з мирян хочу завершити цей текст на прославу Патріарха Йосифа Сліпого. Ці слова взято з критичного коментаря на римські святкування, надруковані Б.Озерським у журналі «Визвольний Шлях» за квітень 1982 р.: «Мученики й Ісповідники віри, Герої і Борці за правду являються для народу могутнім стимулом і відпочинком його душі. Коли народ співає «Молитву за патріарха», то оживає вся Церква».

Мабуть, варто знову відновити забуту традицію завершувати релігійні обряди церковно-національним гімном «Молитвою за Патріарха». А, може, у наш час якийсь поет і композитор напише і скомпонує актуальніший текст для нового гімну? Наприклад, на тему, словами якої Патріарх Йосиф дякував усім своїм поклонникам і якими він благословив: «як напуття на шляху Преображення і Воскресіння нашої святої Церкви і нескореного українського народу», якому ювіляр заповів словами ап. Павла «Стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові».

Адже, 35 років після згаданого тут величного римського ювілею, у діаспорі й в Україні вже виросло зовсім нове покоління українців, духовників і мирян. А кожне покоління прагне розказати майбутнім про своє минуле власними словами, осмислюючи основні опори свого вічного буття, насамперед буття України – її Церкви та народу. Церковний гімн напевно був би від України достойним і нерукотворним пам’ятником до 125-річчя ювілею Патріарха Йосифа Сліпого.

Матеріали (Режим доступу): http://banderivets.org.ua/poslannya-patriyarha-josyfa-z-nagody-40-richchya-upa.html
http://ukrpohliad.org/national-memory/josyf-slipyj-golos-ukrayinskoyi-tserkvy-i-natsiyi.html
Підготувала науково-технічна бібліотека