Степан Бандера: «Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії»

Степан Бендера – символ боротьби за незалежність своєї країни, видатний українець, політичний діяч, який навіть через 60 років після смерті не дає деяким сучасним політикам спокою.
1 січня 2018 року виповнюється 109-річчя дня народження Степана Бандери.

Однією з найменш вивчених постатей української історії нажаль і досі залишається Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Визначний життєвий шлях борця за незалежність України поки що не здобув належної уваги з боку істориків.

У той час, коли про сучасників С. Бандери – Шарля де Голля, Теодора Рузвельта, Уїнстона Черчілля та багатьох інших написано численні томи біографічних досліджень, Провіднику ОУН в основному присвячено публіцистичні твори та сухі енциклопедичні матеріали. Варто знати принаймні такі факти з життя Провідника…

1. В молодості С. Бандера був відомий під псевдонімами “Лис”, “Степанко”, “Сірий”, “Малий” та іншими.

2. Із дитинства Степан мав погане здоров’я — через ревматизм суглобів йому відмовляли ноги, часом він навіть не міг ходити.

3. Під час свого навчання у Стрийській гімназії, Бандера водночас захотів вступити до Пласту – однієї з небагатьох на той час легальних спортивно-патріотичних організацій для молоді. Проте, через проблеми зі здоров’ям його не взяли до організації. Бандера все ж таки домігся свого, але лише з третьої спроби.

4. Сучасники Бандери згадували, що ще дитиною він став готуватися до боротьби за свободу України. Він нібито таємно від дорослих піддавав себе тортурам ланцюгами та колов себе голками – так він готувався до поліцейських тортур. Ці вправи, а також обливання холодною водою та багатогодинні стояння на морозі серйозно підірвали здоров’я Степана і спровокували ревматизм, який супроводжував Бандеру все життя.

5. Бандера очолив пропагандивний відділ ОУН у 22 роки, в 23 – став заступником Крайового Провідника, а в 24 – очолив Провід.

6. За його ініціативи було відкрито нові шляхи транспортування підпільної літератури з-за кордону, створено підпільну друкарню ОУН та хімічну лабораторію.

7. У вільний час Бандера залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не палив і не вживав алкоголю.

8. Майже всі члени сім’ї Степана Бандери трагічно загинули під час війни або перебували в концтаборах. Його молодший брат Богдан очолював загін опору нацистській окупації і загинув у 1942 чи 1943 роках. Інших двох братів – Олександра і Василя у 1942 році вбили польські наглядачі у концтаборі Аушвіц. Батька Бандери, Андрія Бандеру було вбито радянською владою. Двох сестер – Оксану та Марту-Марію було заарештовано у 1941 році і заслано до Сибіру, де померла одна з сестер – Оксана. Ще одна сестра – Володимира – також перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.

9. Польські журналісти, що спостерігали за львівським та варшавським процесами над Бандерою писали: “зарозумілий до манії величі”, “бундючний”. Сам він свого часу писав: “Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя — боротьба”.

10. Бандера був хорошим батьком та сім’янином. Він мав трьох дітей, а його дружина – Ярослава Бандера (Опаровська) допомагала Бандері у визвольній боротьбі. Відомо, що коли Бандера був заарештований, дружина із тримісячною донькою Наталкою перебрались до Берліна, аби бути ближчими до Степана Бандери.

11. Повоєнні роки були дуже напруженими для Степана Бандери, його дружини та дітей, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року сім’я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг.

12. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, сім’я у 1954 році остаточно переїжджає до німецького міста Мюнхен (Баварія). Батьки намагались приховати від Наталки важливість персони її батька, щоб не наражати дівчинку на небезпеку. Тривалий час діти Бандери були переконані, що їхнє прізвище – Попель.

13. Донька Бандери, Наталка згадує про той час: “Маючи тринадцять років, я почала читати українські газети і читала багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставі різних спостережень, постійної зміни прізвища, як і через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Бандера — це мій батько”.

14. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета-шприца вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Це відбулося приблизно о 13 годині 5 хвилин.

15. У проекті “Великі українці” Степан Бандера посів 3-є місце, набравши 261 247 голосів (16,12 % від загальної кількості людей, які взяли участь в голосуванні). Проект закінчився гучним скандалом: Бандера, якого представляв Вахтанг Кіпіані, був серед лідерів голосування, але став третім, тоді як на підтримку майбутнього переможця Ярослава Мудрого, якого представляв Дмитро Табачник, за деякими даними, в останній день голосування з 80 номерів приходило понад 100 смс щохвилини. Шеф-редактор проекту Вахтанг Кіпіані заявив, що результати голосування було сфальсифіковано, втім продюсер проекту Єгор Бенкендорф заперечив це.

16. Бандера усе життя був прихильником збройного опору, але особисто він ніколи не був задіяний у збройному протистоянні: акції проти поляків в 30-роки він ніколи не очолював особисто, він не переховувався в криївках впродовж 40-х, як Роман Шухевич. Бандера був у першу чергу політиком і ухвалював політичні рішення: “Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу”.

17. Бандера був похований 20 жовтня 1959 року на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі. Його труну засипали привезеною з України землею та покропили водою з Чорного моря. На могилу лідера ОУН було покладено 250 вінків.

18. Степан Бандера є почесним громадянином Тернополя, Івано-Франківська, Львова, Коломиї, Луцька, Червонограда, Теребовлі, Трускавця, Радехова, Сокаля, Борислава, Стебника, Жовкви, Сколе, Бережан, Бродів, Стрия, Моршина.

19. В 2010 році йому було посмертно присвоєне звання Героя України, а в 2011 рішення про присвоєння відмінене.

20. У світі є 6 музеїв Степана Бандери, один з яких в Лондоні.На честь Степана Бандери названий проспект у Тернополі та вулиці у Львові, Луцьку, Дубровиці, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Червонограді, Дрогобичі, Стрию, Долині, Калуші, Ковелі, Володимирі-Волинському, Городенці, Ізяславі та в інших населених пунктах. На початку своєї незалежності у столиці Чечні, в Грозному також була вулиця Степана Бандери.

ТОП-6 найважливіших цитат Степана Бандери

• Хоч які великі жертви — боротьба конечна. 
• З москалями нема спільної мови.
• Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.
• Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.
• Хто будує на невластивих для нашого ґрунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни.
• Комунізм цілком противний духові української нації.

1 січня у Львові традиційною смолоскипною ходою відзначили 109-річницю з дня народження Степана Бандери. Хода розпочалася від вулиці Винниченка й тривала центром Львова. Кінцева точка – пам’ятник Степану Бандері. Цьогоріч центром пройшлися сотні людей, а процесія розтягнулася на кількасот метрів. Орієнтовно участь в акції взяло до тисячі людей, адже під час ходи люди приєднувалися до процесії. Хода ненадовго заблокувала рух у центрі міста. У столиці ж участь у марші взяли орієнтовно кілька тисяч людей, але це менше, аніж минулого року. Натомість, у Львові кількість учасників цього року була суттєво більшою, аніж рік тому. Аналогічні акції пройшли по всій Україні, в тому числі і на підконтрольній частині Донбасу.

 У двох містах Донецької області - Слов'янську і Авдіївці - пройшли факельні ходи на честь Степана Бандери. Близько 200 учасників маршу вигукували речівки «Слава Україні», «Схід і Захід разом», «Слава Героям», «Шухевич, Бандера - герої України», «Слов'янськ - це Україна, Донецьк - це Україна, Крим - це Україна», виконали гімн України. Присутні загасили смолоскипи на кінцевій точці маршу - біля пам'ятника Тарасу Шевченку.

Матеріали (Режим доступу):http://cossackland.org.ua/2014/09/30/20-tsikavyh-faktiv-pro-stepana-banderu/
http://texty.org.ua/pg/blog/lizard/read/52813/Jak_Stepan_Bandera_peredbachyv_sogodenna
https://znaj.ua/popcorn/stepan-bandera-cikavi-fakty-pro-polityka
http://uainfo.org/blognews/255983-top-6-nayvazhlivshih-citat-stepana-banderi.html
https://informator.news/na-donechchyni-projshov-marsh-dnya-narodzhennya-bandery/
http://dyvys.info/2018/01/01/sotni-lviv-yan-vyjshly-na-smoloskypnu-hodu-na-chest-stepana-bandery-fotoreportazh/
https://varta1.com.ua/u-lvovi-prohodyt-smoloskypnyj-marsh-na-chest-bandery-foto/
Підготувала науково-технічна бібліотека