Перші кіборги. Крути: ще юнаки, ще майже діти…

Це слова з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти". Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

26 січня прийшло повідомлення від командира цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібно допомоги проти більшовицьких загонів, що нападають. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня.

Загалом Студентський курінь складався із студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету до яких доєдналися учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства міста Києва. Таким чином удалося сформувати дві сотні (але в бою приймала участь лише перша сотня). Очолював їх студент Українського народного університету – старшина (сотник) Андрій Омельченко.

Загалом під Крутами тільки студентів було 600 осіб (4 сотні розрахунком по 150 осіб на сотню). Крім них, участь у бою брали артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів з раніше сформованого штабу та частини "Вільного козацтва" – за найскромнішими підрахунками, з українського боку було щонайменше 800 учасників бою. Студентів, за свідченнями командира бою Аверкія Гончаренка, прислали як допоміжну частину.

Не наважуючись зустріти ворогів у Бахмачі, українські війська вирішили зупинити більшовиків поблизу залізничної станції Крути. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду – насип залізничної колії, на лівому – студентська сотня в складі вже наявного там загону почала рити окопи й споруджувати земляні укріплення.

Наступного ранку 29 січня, близько 9 години ранку розпочався наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь на українських позиціях. Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких теж зазнали втрат.

Хід бою міг скластися на користь українців, якби в цей час на допомогу прийшов більший загін під керуванням Симона Петлюри, який був коло станції Бобрик. Однак їм довелося йти на Київ та придушувати збройне повстання на заводі "Арсенал". Таке рішення прийняв Петлюра, оскільки, на його думку, саме там була найбільша небезпека (до певної міри таке рішення виправдало себе).

Тим часом у студентів та юнкерів закінчувалися набої, а також снаряди для гармати. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників із лівого флангу – настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який на них чекав.

27 студентів та гімназистів, які охороняли станцію, опинилися в полоні. Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Трохи згодом до радянських рук потрапили ще двоє українських прапорщиків, які прикривали відхід своїх частин.

Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Відтак ці 29 героїв були розстріляні або замордовані. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Крім тих, хто потрапив у більшовицький полон, на полі бою загинули ще 10-12 юнаків, тіла яких забрали до Києва. Зокрема, 1-ша сотня Допоміжного студентського куреня Січових стрільців, яка на початку бою мала у своєму складі 116 добровольців, повернулася до Києва у складі близько 80 осіб. Майже половину сотні становили гімназисти 2-ї Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Під Крутами загинуло лише восьмеро з них. Решта згодом взяли участь у боях із більшовиками на вулицях Києва, а потім – у відступі українських військ на Полісся.

Точна кількість загиблих не відома досі – Гончаренко у спогадах говорить про 250 бійців, сучасні оцінки – 70-100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.

Більшість юнаків, які повернулися до Києва з під Крут, залишилися на батьківщині й згодом оселилися у більшовицькому Києві. Лише кілька з них вирішили не миритися з "червоним" пануванням і розділили долю Армії УНР.

"Dulce et decorum est pro patria mori!" (Солодко і гарно вмерти за Вітчизну). Саме з цього вислову латинською мовою розпочав свою промову Михайло Грушевський на похоронах учасників бою під Крутами у Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року. Тоді до Києва привезли 18 померлих під Крутами бійців Студентського куреня, яких вдалося знайти на полі бою та ідентифікувати. Їх тіла зустріли на вокзалі процесія, яка і провела їх до місця урочистого поховання.

"29 січня 2018 року в Україні на загальнодержавному рівні відзначатиметься 100-та річниця бою під Крутами, котрий для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність", - коментує голова Інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович.

У столиці з нагоди 100-річчя бою під Крутами Інститут національної пам’яті розмістив спеціальну соціальну рекламу. На білбордах містяться написи "Перші кіборги" та "Крути".
Також 29 січня 2018 року у багатьох містах України відбудуться традиційні смолоскипні марші, присвячені бою під станцією Крути, який влаштовують націоналісти.

У Києві 26 січня презентували тізер історичного екшену "КРУТИ 1918", присвяченого 100-річчю бою студентів.

На екрани він має вийти у грудні.

"Сценарій розпочали писати до трагічних подій на Майдані та війни на Сході країни, і ми були вражені, наскільки повторюється ця історія сторічної давнини. Це було дуже дивно, та ми продовжили роботу над фільмом і почали вносити корективи і доробляти сценарій, щоб глядачі побачили настільки точні події та емоції, наскільки це взагалі можливо зробити", - розповів на презентації автор сценарію Костянтин Коновалов.

Старт в Україні: 6 грудня 2018
Художній фільм за реальною історією бою на залізничній станції Крути взимку 1918-го року. На тлі доленосних подій в країні двоє братів Андрій і Олекса Савицькі закохуються у прекрасну Софію. Більшовики підступають до Києва, місто наповнене «червоними» агентами. Уряд УНР кидає на боротьбу з ворогом усі боєздатні частини армії, включно з юнкерами і студентами. Чотири сотні юнаків, серед яких Андрій і Олекса, стають проти 4-тисячного добре озброєного війська.
Жанр: історичний екшн
Режисер: Олексій Шапарєв
У ролях: Євген Ламах, Надія Коверська, Андрій Федінчик, Олексій Тритенко, Олександр Піскунов, Дмитро Ступка, Остап Ступка, Наталя Васько, Роман Ясіновський

Матеріали (Режим доступу): https://24tv.ua/statti_tag4571
https://24tv.ua/den_pamyati_geroyiv_krut_29_sichnya_istoriya_boyu_ta_dolya_uchasnikiv_n918660
https://24tv.ua/kruti_vmerti_za_nenku_n918135
http://www.bbc.com/ukrainian/news-42819070 
https://everyday.in.ua/?p=5824
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 26.02.2018р.