100 років затвердження тризуба державним гербом Української Народної Республіка

<...> Головно же те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією”. /Із статті Михайла Грушевського “Український герб”, опублікованій в газеті “Народна воля”. 25 листопада 1917 року/

Щойно у 1917-му відродили українську державність, як постало питання про державний герб УНР: вже у листопаді 1917 р. створили геральдично-прапорну комісію, якій невдовзі запропонували на вибір 5 концептуальних проектів, серед яких – і розроблений особисто М.Грушевським проект Великого герба.

Тоді пропонований геральдистами вибір був розмаїтішим: як історичні символи “козака із мушкетом” або ж Архистратига Михаїла, так і запозичення досвіду Франції: на синьому тлі герба розмістити літеру “У” або абревіатуру “УНР”, або аналог емблеми США: на синьому полі герба – золоті зірки, за кількістю земель України (виглядало співзвучно із нинішнім прапором ЄС), або ж літер у слові “Україна”…

На Великому ж гербі один з керівників УНР, академік М.Грушевський пропонував намалювати золотий плуг на синьому полі (як символ творчої мирної праці), а навколо нього державні знаки України – тризуб Володимира Великого, святий Юрій із галицько-волинським левом на щиті, козак Війська Запорозького, київська куша (лук) та львівський лев. Вінчати ж гербовий щит мав голуб із гілкою оливи – вісник національного замирення і спокою… Роботу комісія так і не завершила – через наступ більшовицьких військ. Попри це, 25 лютого 1918 року в Коростені Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. На той час тризуб набув популярності в країні – хоча б тому, що був зображений на запроваджених в обіг у грудні 1917-го карбованцях. А вже 22 березня 1918-го було встановлено малюнки Великого та Малого державних гербів за проектом Василя Кричевського.

Український інститут національної пам’яті розробив основні тези до 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом УНР:

- Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

- У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

- У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

- Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

- Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

- Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

- Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Чому Тризуб?

Він є давнім українським символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

У давній Русі Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці).  Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому Тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення Тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському –  зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.   

За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.

За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив Тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу.

Його використовував Уряд УНР у еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба.

Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх “видних місцях” (будівлях державних установ).

Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.

В СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму.  У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.  

Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).

Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє.

P.S. На сайті презентовано віртуальну виставку: ТРИЗУБ: ЗАКОДОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД НАШИХ ПРЕДКІВ . 
У читальному залі соціально-економічної літератури експонується книжкова виставка: "Тризуб: історія виникнення національного герба України". 
Запрошуємо до перегляду!

Матеріали (Режим доступу):Український інститут національної пам’яті
https://gazeta.ua/articles/history/_100-rokiv-tomu-trizub-viznali-derzhavnim-gerbom-10-istorichnih-faktiv/822695
https://zik.ua/news/2018/02/25/100_rokiv_tomu_tryzub_zatverdyly_derzhavnym_gerbom_unr_1273407
http://expres.ua/main/2018/02/14/284205-nehay-tryzub-oznachaye-derzhavnyy-symvol-ukrayiny-dosi-sperechayutsya
https://zaxid.net/100_rokiv_tomu_trizub_zatverdili_derzhavnim_gerbom_ukrayinskoyi_narodnoyi_respubliki_n1450071
https://urb-a.livejournal.com/15213873.html
http://expres.ua/digest/2018/02/17/284512-chomu-ukrayina-dosi-ne-maye-velykogo-gerba
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 23.02.2018р.