Життєві перипетії Кирила Розумовського: з пастухів в академіки

Майбутній український гетьман народився в сім'ї простого козака Григорія Розума в селі Лемеші, що на Чернігівщині. З дитинства він пас не тільки батьківську худобу, а й сільську череду. Коли ж старший брат Кирила Олексій Розумовський, простий співак у церковному хорі, був помічений імператрицею Єлизаветою і незабаром став її фаворитом, життя простої української родини в корені змінилося. У 1743 році юний козак був відправлений для отримання освіти в Європу. У Берліні Кирило Розумовський осягав ази математики під керівництвом знаменитого Ейлера, потім слухав лекції у Геттінгені, Кенігсберзі і Данцигу, відвідав університети Франції та Італії і в 1745 році повернувся до Петербурга.

Поки молодий українець подорожував, йому на Батьківщині стараннями брата було присвоєно графський титул, а після повернення даровано звання дійсного камергера. На поїздку Розумовського з царської скарбниці витратили близько 100 тисяч казенних рублів, але результат, безперечно, був того вартий: з Європи повернувся широко освічений, галантний кавалер з прекрасними манерами. Цариця Єлизавета призначила 18-річного Кирила Григоровича президентом Імператорської Академії наук по причині "усмотренной в нем особливой способности и приобретенного в науках искусства". Вона ж знайшла йому наречену - свою двоюрідну сестру і фрейліну Є. Наришкіну.

Цікаві факти про Кирила Розумовського

Найбільш цікаві факти з життя останнього гетьмана України, як не дивно, пов'язані з його родичами, особливо зі знаменитим братом і матір'ю.

- Так, Олексій Григорович Розумовський (1709-1771 рр.) - фаворит, а за деякими даними морганатичний чоловік російської імператриці Єлизавети Петрівни, походив із козацького роду Розумів. Його батько отримав таке прізвисько за улюблену приказку, яку він повторював напідпитку: "Що то за голова, що за розум!". З дитинства Олексій пас корів і співав у церковному хорі. У Петербурзі ж він перетворився на блискучого вельможу. Цариця вирішила запросити рідних фаворита до свого двору. Коли мати Олексія Наталія Дем'янівна побачила сина, вона його не впізнала. Щоб розвіяти її сумніви, Розумовському довелося показати їй знайомі з дитинства родимки на своєму тілі;

- яким гетьманом був останній володар булави Кирило Розумовський. Почати треба з того, що ні старший Розумовський, ні молодший жодного уявлення не мали про політичний стан гетьманщини, про оцю всю побудову козацької держави, про її нагальні потреби і так далі. Обидва хлопці, в першу чергу старший, покинули Україну, бувши неписьменними, з низового середовища, вони були діти простого козака Чернігівського полку, які просто в силу свого соціального походження і відсутності освіти не могли осягнути ці серйозні і глобальні проблеми, той стан, в якому перебувала козацька держава в середині XVIII століття. Не того польоту були ці діти, щоб петрати в таких матеріях, тому козацька аристократія, а реально Україною тоді правило п’ять аристократичних родів – це Кочубеї, Апостоли, Скоропадські, нащадки тих козацьких родин, з середовища яких виходили гетьмани або надзвичайно впливові люди, багаті, генеральні старшини, полковники, великі землевласники, люди, які мали дуже впливові, серйозні зв’язки і в Москві, і в Петербурзі, ще починаючи з домазепинських часів. Ось саме вони стали трансляторами тих ідей і тих потреб гетьманщини, які належало молодому гетьману втілювати в життя;

- кар'єра Розумовського-старшого була блискучою. Він отримав титул графа і величезні маєтки в Росії і Україні. Однак при цьому українець залишався досить скромною і добродушною людиною. У 1757 році Єлизавета Петрівна зробила Олексія генерал-фельдмаршалом. Розумовський, який не тільки ніколи не служив в армії, а й майже не знав грамоти, філософськи зауважив їй на це: "Ліза, ти можеш зробити з мене все, що завгодно, але ти ніколи не змусиш інших ставитися до мене серйозно, хоча б як до простого поручика";

- заради Олексія Розумовського російська імператриця відновила не тільки українське гетьманство, але і у 1744 році - Київську митрополію;

- своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що відмінив різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки;

- судова реформа Розумовського. Реформувати судову систему України, підкресливши її відмінність від загальноросійської, пробували ще гетьмани Полуботок і Апостол, але завершити цей складний процес зміг тільки Розумовський. Складені раніше "Права, за якими судиться Малоросійський народ" так і не були затверджені Сенатом, і тільки стараннями нового гетьмана вони були відправлені на доопрацювання. У 1760 році вийшов гетьманський універсал про судову реформу. Тепер судова система України складалася з Генерального суду (2 генеральних судді і 10 вибраних від кожного полку), земського суду, який відповідав за цивільні справи, гродського суду (кримінальне діловодство) і підкоморського суду (земельні питання). З 1763 року позивачі отримали право звертатися безпосередньо відразу до Генерального суду. По суті, це була калька з судової системи Речі Посполитої і прямий виклик російській самодержавній владі;

- перебуваючи в Петербурзі, Розумовський постійно намагався щось вибити для України – скасувати щось шкідливе, щось реформувати, оскільки він мав постійний вихід на першу особу держави. Тож, поки Кирило Розумовський був у Петербурзі, козацька старшина присилала йому гінців, які надсилали листи із проханнями вирішити ту чи іншу проблему;

- у 1760 році за дорученням Кирила Розумовського було підготовлено проект заснування в столичному Батурині університету за європейським зразком. Однак Катерина II заборонила впровадження цього навчального закладу, так само як і не дозволила перетворити Києво-Могилянську духовну академію у світський університет. Більш того, імператриця навіть хотіла віддати гетьмана під суд за те, що він хотів просвіти для своїх земляків. Окрім впровадження університетів, Кирило Розумовський опікувався навчанням здібних юнаків з України та всіляко підтримував їх у подальшій кар'єрі. Зокрема, так трапилося, коли у 1760 році, за поданням М. Ломоносова, з Петербурзького університету хотіли виключити Семена Дівовича та Опанаса Лобисевича. За наказом Кирила Розумовського як президента Академії наук українців було поновлено у навчанні. В лютому 1761 року Семен Дівович був призначений перекладачем до Генеральної канцелярії в Глухові. А наступного року «похресник» гетьмана написав знамениту політичну поему під назвою «Разговор Малороссии с Великороссией». У ній він висунув принципову на той час ідею: Україна (Мала Росія) не увійшла до складу Росії як її підлегла складова частина, а вона зберегла свої давні «вольності» й залишалася рівноправною з нею країною, хоч і визнавала владу царя;

- після смерті Єлизавети Петрівни Олексій Григорович знищив всі документи про їх шлюб, не претендуючи ні на які привілеї і пости. Катерина ІІ високо оцінила такий благородний вчинок, завдяки чому Олексій зберіг не тільки володіння, а й вплив при дворі. Однак в подальшому уникнути чуток і скандалів не вдалося. Найбільш відомою стала трагічна історія княжни Тараканової, що оголосила себе дочкою Єлизавети Петрівни і Олексія Розумовського;

- мати Кирила та Олексія Розумовських Наталя Дем'янівна поступово зосередила в своїх руках практично всю горілчану торгівлю в Україні (їй належали всі шинки в Гетьманщині). За сучасними мірками її цілком можна було б вважати олігархом;

- після смерті свого старшого брата Олексія Кирило успадкував всі його маєтки, ставши одним з найбагатших людей в Російській імперії. Він володів 100 тисячами кріпаків;

- коли Кирило Розумовський після відставки жив в Україні, він займався шовківництвом, закуповував за кордоном і впроваджував сільськогосподарські машини, побудував в Батурині свічкову і суконну фабрику. Можливо, першим став розводити на Лівобережжі пірамідальні тополі;

- гетьмана Кирила Розумовського поховали у склепі в церкві Воскресіння Христового, що була збудована перед тим на його кошти. Вже у наш час була встановлена спеціальна меморіальна дошка біля входу до Свято-Воскресенського храму в Батурині: «На цьому місці у Свято-Воскресенському храмі-усипальниці похований великий син свого народу, останній гетьман України Кирило Григорович Розумовський…».

Від часів правління Богдана Хмельницького Кирила Розумовського відділяло рівно сто років. Начебто й не дуже багато з історичної точки зору. Але наскільки різними були ці два гетьмани та наскільки разюче змінилася країна, якою вони правили! Звичайно, що гетьман Хмельницький, хоч і визнав над собою «високу руку» московського царя, але, по суті, був незалежним правителем і діяв вільно на зовнішньополітичній арені. Натомість Кирило Розумовський, хоча й здійснював ряд реформ у політичній, судовій, економічній та освітній сферах Українського гетьманату та намагався запровадити спадкове гетьманство, все ж таки був надзвичайно залежним від рішень у Петербурзі. Це засвідчив і указ Катерини II про скасування гетьманського уряду в 1764 році, що, однак, не означало зникнення з карти світу козацької України.

P.S. У читальному залі соціально-економічної літератури представлено для ознайомлення календар знаменних та пам’ятних дат: "290 років від дня народження Кирила Розумовського - останнього гетьмана України". Запрошуємо до перегляду

Матеріали (Режим доступу): http://heroes.profi-forex.org/ua/rozumovskij-kirilo-grigorovich
http://idealist.media/index.php/oleksiy-sokirko-pro-kirila-rozumovskogo/ 
http://dovidka.biz.ua/kirilo-rozumovskiy-biografiya-skorocheno/
http://haidamaka.org.ua/0253.html
http://tetiy.at.ua/publ/cikave_z_istoriji_ukrajini/getmani_ukrajini_ta_jikh_gerbi/rozumovskij_kirilo_1747_1764/34-1-0-132
http://shamadarina.blogspot.com/2013/03/blog-post_29.html
Підготувала науково-технічна бібілотека

Матеріал підготовлено 23.03.2018р.