Бруківка – символ старого і сучасного Львова

“У Львові вже у 1452 р. Ринок і головні вулиці були бруковані” – виявляється це була перша відома нам згадка про львівську бруківку. І залишена вона у хроніці губернатора Львова – Бартоломея Зіморовича. Цікаво, що виготовленням та укладанням бруківки займався не будь-хто,  для цього існувала навіть окрема професія – брукарі, яких “місто утримувало, щорічно оплачуючи їхню роботу”.
Жителі міста Львова (особливо у центральній частині), вийшовши зі свого помешкання, мали потрапляти на зручні та комфортні дороги. Для цього, з міської скарбниці постійно виділялися кошти для “впорядкування площ, тротуарів, доріг”. Львів’яни, звичайно були задоволені міською владою, яка постійно вдосконалювала зовнішній вигляд місцевості, а гості міста – приємно здивовані.
Не дивно, що площа Ринок стала першою територією, на якій було покладено бруківку, тут ще й відбувалися корисні для суспільства експерименти: “Навколо Ринку перед будинками іде тротуар, гладко викладений тесаним камінням. Він такий широкий, що можуть іти чотири особи разом або дві пари назустріч одна одній”.

Процес укладання бруківки був довготривалий, проте цікавий: спочатку потрібно було видобути натуральний камінь, для цього – місто використовувало найкращі каменоломні. Потім шматки каменю обтесували до спеціальної форми, і цією ювелірною роботою займалися лише досвідчені майстри, котрі вміло оперували молотком та теслом. В одній із наукових статей розписано, як саме робітник повинен класти брук. «Якщо ви ставите камінь, вбиваєте, і він виявляється нижчим за сусідній, треба не підсипати піском, а забрати й поставити інший», – ідеться в одному з текстів.
Проте, варто зазначити, що вулиці міста Львова, свого часу, були вимощені не тільки кам’яною, але й дерев’яною бруківкою. Побачити її можна було у тих місцях: “де гуркіт возів та цокіт копит могли заважати працювати львівській еліті”, а також під вікнами міських багатіїв, котрі могли собі дозволити придбати дерев’яну бруківку, яка була значно дорожча за кам’яну. Колись нею були вимощено чимало шляхів: станом на 1943 рік вулиці Львова чотириста метрів львівських доріг мали дерев’яне покриття.

Виготовлення дерев’яної бруківки теж було своєрідним мистецтвом. Для цього використовували міцну та несхильну до гниття деревину – сосну. Бруки найчастіше виготовляли прямокутної форми і викладали на піскову основу, щоб вона протрималась якнайдовше, крім того, проміжки між плитками заливали смолою, щоб цеглини не набирали води.
Завдяки давнім записам дізнаємось, що дерев’яною бруківкою було вимощено територію попід стінами Галицького сейму (тепер – Львівський Національний університет імені Івана Франка) та на вулиці М. Грушевського – де, на той час, знаходився головний корпус університету. Крім згадуваних місць, були ще й інші, наприклад, дерев’яну бруківку у проході Глинянських воріт  і за брамою будівлі по вул. Ген. Чупринки №50 досі збереглася дерев’яна бруківка. 

Після того, як на вулицях міста з’явилися перші машини, стало зрозуміло: дерев’яна бруківка довго не протримається та була замінена на кам’яну, і у шістдесятих роках минулого століття Львів вважався одним із небагатьох міст, вулиці якого були вимощені екологічно чистим матеріалом. 

Матеріали (Режим доступу): http://www.viche.info/journal/2260/
http://any-type-tour.com/Lviv/articles.php?ch=11
http://photo-lviv.in.ua/istoriya-lvivskoji-brukivky-abo-kamin-yak-symvol-staroho-i-suchasnoho-lvova/
https://zbruc.eu/node/73964
http://biblio.nltu.edu.ua/node/5062
https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/272266-de-u-lvovi-zberehlasia-dereviana-brukivka
https://zbruc.eu/node/73964
http://tvoemisto.tv/exclusive/brukivka__tse_nasha_istorychna_pamyat_fotoreportazh_89387.html
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 03.05.2018р.