В озонову дірку подивився янгол: — Господи, скажи їм, щоб вони схаменулись! /Ліна Костенко/

Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. 
“Внаслідок Чорнобильської трагедії природа зони відчуження «захищена радіацією». І це гарний шанс мати відновлення природи на значних територіях, які працюють зеленими легенями та виконують низку екосистемних функцій щодо очищення повітря, води, збереження клімату та поглинання вуглекислого газу” /екс-заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць/

Мабуть, для переважної більшості людей у світі, саме поняття “Чорнобиль” асоціюється з якимись жахами. Таким собі острахом чогось не зрозумілого, але дуже небезпечного, від чого треба бігти залишаючи все. Чорнобильська зона відчуження, в свою чергу, вже більш конкретне поняття – відразу випливають кадри з документальних фільмів з порожніми будинками, що наповнені розкиданими дитячими іграшками, старими фотографіями та меблями. Проте, існує й “інший Чорнобиль”, – це терен без людей. Майже без людей, бо все ж таки декілька тисяч чоловік працюють у Зоні відчуження.
Так що ж воно таке – оцей “інший Чорнобиль”?
Це всі ті ліси, болота, луки, що заселені безліччю видів птахів, ссавців, плазунів, комах та інших істот, що мешкали там колись поряд з людиною, а після аварії залишились самі у своєму світі. Спочатку мабуть тварини дивувались: “Куди поділись ці двоногі істоти?”. Не стало чути стрільби мисливців та браконьєрів, бензопили у лісі, ніхто не збирає гриби та ягоди. Згодом тварини Чорнобиля вже, мабуть, й забули про людей.

Чорнобильська зона відчуження – це 2600 квадратних кілометрів території, з якої відселили жителів після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. За час відсутності людини більша частина зони відчуження вкрилася молодим лісом, і на колишніх полях та в покинутих селах владарюють лише дикі тварини. Українські науковці стверджують, що у чорнобильській зоні відновлюється дика природа – зокрема, там знову з’явились унікальні для України бурі ведмеді, сірий лелека та інші види. Навіть попри радіацію, відсутність людей у зоні робить свою справу: там з’являються унікальні види тварин та птахів.

“Зростає кількість лосів, оленів, вовків, рисей, а також коней Пржевальського, яких сюди завезли в дев’яностих роках” - як розповів ВВС Україна біолог Сергій Гащак з Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології. Рідкісні чорні лелеки почали заселяти зону відчуження й часто потрапляють в об’єктиви фотопасток (фотопастка реагує на тепло, щойно у полі досяжності з’являється живий об’єкт, щопівхвилини спрацьовує фотокамера).“Скільки тут точно тварин і як вони живуть – важко сказати. В зоні спеціалізованих вчених, які офіційно займаються дикою природою, немає. Вся робота тут – справа ентузіастів”, – з сумом у голосі розповідає Сергій Гащак, показуючи місця, де він розставляв пастки у зоні відчуження.

Чорнобильська зона хоча і має охоронний статус, але він пов’язаний, перш за все, із зоною техногенної катастрофи. Тому там дозволено багато речей, що суперечать природоохоронному законодавству. Наприклад, профілактичні вирубки лісів. На практиці вони часто неконтрольовані і перетворюються на контрабандну лісозаготівлю.

Радіоактивність, яка в зоні досі є серйозною загрозою для людини, мало впливає на розвиток популяцій тварин і рослин. Тому на більшості зони “життя природи швидко відроджується”, за винятком окремих територій з найвищими рівнями радіації, визнає голова правління Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан. Одна з таких найнебезпечніших територій – так званий Рудий ліс: територія біля траси на Прип’ять, на якій в перші дні аварії випала величезна кількість радіонуклідів і знищила всю рослинність. Але навіть тут прийнялися молоді сосни, висаджені людиною, самосівом виросли трави та листяні дерева, повернулися птахи. Однак для людини перебувати в цій зоні досі небезпечно. 

У Міністерстві екології та природних ресурсів вже розробили проект Чорнобильського біосферного заповідника, куди увійде більшість природних територій зони відчуження, окрім самої ЧАЕС та підприємств, що працюють в зоні.
З проектом розвитку міста Чорнобиль та зони відчуження "Ревіталізація зони відчуження" можна ознайомитись: http://chornobyl.in.ua/uk/chernobyl-vidnovlennya.html  
Науковці та експерти схвалюють проект біосферного заповідника на радіаційно забрудненій території. Доки він не створений, більшістю території зони розпоряджатиметься Нацагентство з управління зоною відчуження.
Проектанти запропонували поділити території заповідника на зони:

• заповідник – це відносно чисті території, де дозволять здійснювати переважно наукову діяльність з акцентом на природозбереження;
• буферна зона, де дозволять наукову, освітню та специфічні ви діяльності, зокрема, водорегулювальну;
• зона антропогенних ландшафтів. Тут можна буде вести певну господарську (традиційну) діяльність, в межах закону про природно-заповідний фонд.

Ставити у приклад потрібно білоруську частину зони, у якій працює понад сорок науковців з цього профілю.
Зона відчуження в Білорусі. На території Білорусі, яка найбільше постраждала в результаті аварії через сильний вітер у бік цієї країни, зона відчуження виглядає не менш страшно, ніж в Україні. Села також в основному розграбовані. Правда, після аварії землі 96 залишених населених пунктів були передані Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику. Тут є зубрівник, пасуться стада коней і навіть працює відмінний музей народного побуту - в с. Бабчин (село було евакуйоване в 1986-му), який, втім, без спеціальної перепустки в зону відвідати не вдасться. Основне завдання заповідника - забезпечення в зоні стану спокою, щоб радіонукліди не переносилися на чисту територію.

Тому для збереження біорізноманіття головне – правильно зонувати майбутній заповідник, з урахуванням природної цінності земель та різних рівнів радіоактивного забруднення, із цим погоджуються і Мінприроди й науковці, й громадські активісти-екологи. На їхню думку, десь можуть з’являтися туристи, десь – лише дослідники та працівники зони, десь в обмеженій кількості – можна вирощувати та заготовляти біомасу для енергетичних потреб.

Український відомий піаніст Євген Хмара підготував незвичайний кліп до 31-ої річниці трагедії на Чорнобильській АЕС. На відео під назвою "Pianist in ghost town" (Піаніст в місті-примарі) музикант грає посеред зруйнованої Прип'яті на роялі.

"Ми повинні зрозуміти одне, від того, що ми робимо сьогодні, буде залежати наше завтра, завтра наших дітей і наступного покоління. Це вже сталося, час повернути назад неможливо, але побувавши хоч раз на цій території, повністю усвідомити, зрозуміти і не допустити – НІКОЛИ ЗНОВУ!" – зазначив Євген Хмара.

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

Джерела: http://www.uamodna.com/articles/chornobyljsjka-katastrofa-vchora-sjogodni-zavtra/
http://www.bbc.com/ukrainian/science/2015/02/150202_chornobyl_report_animals_vc
https://hromadske.ua/posts/chornobyl-zapovidna-zona
http://zt.ridna.ua/2015/02/05/yak-dyka-pryroda-povertajetsya-do-chornobylya/
http://www.nbuv.gov.ua/node/2898
https://www.bbc.com/ukrainian/features-47358924
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 24.04.2019р.