Запали свічку пам’яті у своєму вікні! Не залишай цього дня своє вікно порожнім

– говорить Перший заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак.

Загальнонаціональну традицію ставити запалену свічку у вікні своїх осель на знак вшанування виморених голодною смертю ініціював відомий історик, політолог, дослідник Голодомору Джеймс Мейс.  «Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих», – писав Джеймс Мейс.

Дорога свічки

"Ідея «Свічки у вікні» виникла у Джеймса Мейса /(англ.James Earnest Mace; 18 лютого 1952, Маскогі, Оклахома, США — 3 травня 2004, Київ, Україна) — американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні/ не раптом і не випадково. Уважний читач, мабуть, помітив, як часто і з яким обуренням писав Джеймс про масові дійства — паради, демонстрації, марші, практиковані в Совдепії, зафарбовуючи ними й олюднюючи потворне лице режиму. Повертаючись з церемоній щодо вшанування жертв Голодомору, які хоч не часто, та все ж відбувалися, він бідкався, що в незалежній Україні відсутні людяні ритуали, на яких головними дійовими особами були б не промовці з мікрофонами, а самі люди. Це його хвилювало, бо казенщина при вшануванні жертв такої трагедії вбивала і живе слово і дух подібних заходів. Ми часто про це розмовляли. Якось, коли я читала йому Шевченка, про що він часто просив, Джеймс, гортаючи офорти Кобзаря побачив відомий автопортрет зі свічкою. Тоді ми проговорили до ранку... Потім він хапався за телефон, розмовляв, переконував. Марно. Його ніхто з колег не зрозумів. Марні фантазії, сказали і мої друзі.
Далі була тяжка хвороба, а коли він вийшов з лікарні і ще увесь у бинтах, майже не тримаючись на ногах усе ж поїхав у Верховну Раду, щоб виступити там з короткою промовою про важливість відновлення історичної пам’яті. Саме тоді озвучив ідею про вшанування полеглих в роки Голодомору свічкою у вікні, об’єднавчим вогником для всіх поколінь, «живих і мертвих і ненарожденних». Хто плескав у долоні, комуністи, як зазвичай, проявилися зі своєю кричалкою «Янкі геть з України». Опісля його було запрошено в офіс В.А. Ющенка, де знову повторив  свою ідею про свічку, яку українці мали би запалити у вікнах своїх осель у день скорботи. Він висловив її уже не вперше, не надто сподіваючись на розуміння, але того дня над присутніми, мабуть, пролетів якийсь світлий ангел. Віктор Андрійович буквально вихопив її з лету й одразу розвинув у масштабний проект.
В листопаді 2003-го Ющенко провів на Михайлівській площі перше масове вшанування жертв Голодомору 1933-го. І запалали свічки у вікнах киян. Це збурило громадськість, але не пресу, крім, звичайно ж, газети «День», яка пильно стежила за усіма подіями. Всього кілька світлин у прокучмівських виданнях, короткі репортажі на телебаченні. Влада не ігнорувала цю тему, проте й не загострювала. Факт загибелі мільйонів українців від спланованого штучного голоду мав залишитися нехай подразнюючим, та все ж просто фактом нарівні з іншими трагедіями, яких так рясно на нашій історичній ниві. Бо що там виокремлювати — знищення Батурина і Запорозької Січі, чи загибель студентів під Крутами, депортацію кримських татар, розстріл українського відродження чи кривавий колапс Другої світової. З’ясувалося, що про ці і багато інших подій можна говорити ось так, через кому. В цьому переліку між комами намагалися затиснути голодомор." /Наталія Дзюбенко-Мейс. Газета "День": №219, (2014)

Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. 
О 16:⁰⁰ відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої розпочнеться Акція «Запали свічку пам’яті!». Українці вдома та по всьому світу запалюватимуть свічки пам'яті у себе на вікнах чи біля меморіалів Голодомору.

23 листопада у День пам’яті жертв голодоморів, на території Національного музею Голодомору-геноциду пройдуть жалобні заходи.
Військові, правозахисники, посадовці, історики, митці та співаки закликають киян прийти цього дня, аби долучитися до спільного вшанування пам’яті вбитих голодом українців.

«Як відомо, історія вчить тому, що вона нічому не вчить… Але, в будь-якому випадку, будемо намагатися бути сумлінними учнями, бо знання – навіть історичні і генетичні, як відомо, не дають , а – беруть.... Пам’ятати трагедію Голодомору – це означає не тільки скорботу про невинно убитих співвітчизниках, це – насамперед, пам’ятати про історико-політичні причини того, що сталося і, найголовніше – робити все для того, щоб нічого навіть подібного не сталося в майбутньому. Жах, обурення і наш праведний гнів на політиканів і ідеологічних потвор, які наважилися на нелюдські експерименти над нашим народом є джерелами нашої рішучості, люті, виховання і визнання себе як нації… Голодомор – це невід’ємна частина нашої національної історичної пам’яті. Наш святий обов’язок – пам’ятати про цю трагедію. І навіть не задля себе, а задля тих, хто буде жити в нашій країні після нас», – Герой України, генерал-лейтенант Михайло Забродський (використано фото: Роман Ніколаєв).

«Самотня свічка, що горить в осінньому вікні... Для мене то не просто пам‘ять – то усвідомлення і злість за одвічний НАШ роздрай. Класичний приклад, коли, спокусившись на обіцянки ситого майбутнього під крилом імперії в обмін на власну Честь і Гідність, мій Народ, зрештою, розплатився за це мільйонами життів і спаплюжених доль. Чи вартує чогось життя, коли у спадок нащадкам ти залишаєш рабство?! Волію бути полум‘ям свічі, що топить віск буденності ганьби...», – кримчанин, колишній політв’язень Кремля Володимир Балух (використано фото: УНІАН).

«Руки дитини, яка двадцять років тому вперше запалила свічу пам’яті, стали руками солдата, які тримають автомат, захищають батьків. Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді бабці про пережите у 1932–1933 роках, нині впевнено дивляться на ворога через приціл. Нація, яка єдналася в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому, об’єдналася, аби захистити своє майбутнє, і створила потужну армію. Скорбота за вбитими предками дає нам сили захищати себе і нащадків», – історик, Голова Українського інституту національної пам’яті (2014-2019 років) Володимир В'ятрович (використано фото: Аліни Карбан).

«Хемінгвей писав, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Це стосується і цілих націй, у тому числі нашої, і це добре розуміють росіяни. Вони завжди намагатимуться винищити нас фізично, тому що наскільки б ми не були русифіковані, наскільки б не були слабкі – їм цього замало, бо завжди в історії знаходилися ті, хто чинив спротив їм навіть у найбезнадійніші роки», – Валерія Бурлакова («Лєра»), журналістка, боєць АТО (Окрема добровольська чота «Карпатська Січ», 93-тя і 54-та окремі механізовані бригади, 46-й штурмовий батальйон «Донбас-Україна») (використано фото: з офіційної fb-сторінки Лєри Бурлакової).

«Свічка пам’яті» – це не лише згадка про невимовно страшну трагедію, це ще й сила, вміння опиратися обставинам, бути насторожі, коли солодкими обіцянками хочуть приспати нашу пильність. І катарсис, без якого важко стрибнути з пострадянського болота у майбутнє», – співачка, волонтерка, художниця, телеведуча Анжеліка Рудницька (використано фото: з офіційної fb-сторінки Анжеліки Рудницької).

«Відомо, що іноді великі трагедії можуть згуртовувати націю і робити її сильнішою. Але щороку в ці сумні дні вшанування жертв Голодомору не можу знайти навіть дрібки аргументів, які крізь призму наших нечуваних утрат додавали б мені сили. Тільки біль і гнів...», – Іван Малкович, поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га. 
Цитата з виступу Івана Малковича «До московської окупації тут ніколи не було голоду!» – про геноцид 1932–1933 років (виступ прозвучав на Міжнародному форумі до 85-тих роковин Голодомору-геноциду). Використано фото з офіційної fb-сторінки видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

«Голодомор 1932-1933 років — геноцид, організований тоталітарним режимом проти мільйонів українців. Совєцька машина цілеспрямовано влаштувала терор українцям методом голоду. Втім, знищити пам’ять про свої злочини вона не зможе ніколи. Ні тоді, ні зараз. Маємо вшановувати пам’ять тих, хто загинув. Маємо бути сильними, аби дати відсіч ворогу зараз», – Уляна Супрун, в.о міністра охорони здоров`я України (2016-2019) (використано фото: з офіційної fb-сторінки Уляни Супрун).

Вшанування пам’яті жертв Голодомору – це справа честі усіх українців: і цивільних, і тих, хто несе бойову службу в небі, на морі і на суші, захищаючи наші домівки від агресора. Саме тому 23 листопада о 16.00 в окопах і штабах, на кораблях і винищувачах українські військові долучаються до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам'яті». Бо армія і народ – єдині.

Таким є головна ідея чергового соціального відеоролика до річниці Голодомору, знятого минулого року Young&Hungry Production за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України та Генерального штабу Збройних сил України та за участі Українського інституту національної пам’яті і Центру досліджень визвольного руху.  
У відео задіяні всі роди військ, включно із авіацією, морським флотом (сцени знімалися в Одесі на українському фрегаті «Гетьман Сагайдачний»). Також у зйомках був задіяний Президентський полк. У багатьох масових сценах знімалися військові, які проходили підготовку на Яворівському полігоні, ветерани АТО. Також у ролику можна побачити відомого психолога і військового капелана Андрія Зелінського.
«Ми намагалися зробити усі епізоди максимально близькими до реальності. Наприклад, епізод, де капелан б’є у дзвін з протитанкової гільзи – про таке нам розповідав Андрій Зелінський. І про те, що бійці на передовій часто використовують гільзи для того, щоб зробити свічку чи лампадку – коли це безпечно і немає загрози снайпера. Ми намагалися бути щирими і, сподіваюся, нам це вдалося», – говорить режисер ролика Омелян Ощудляк.

Заклади освіти Львова проведуть низку заходів до Дня пам’яті жертв Голодомору

Протягом 19−24 листопада у закладах освіти проводитимуть флешмоб під хештегом «5 колосків — 100 зернин» (#5колосків100зернин). Діти впродовж тижня читатимуть спогади очевидців Голодомору (людей, що проживали на цих територіях, дідусів, бабусь, знайомих) і виставлятимуть в мережі Facebook пости за цим хештегом. Пост міститиме відео- та фотоматеріали, які стосуються цієї страшної події для нашої України, історій, які були дотичні до родин в часи Голодомору. Також будуть організовані фотовиставки, куточки пам’яті, виховні години, диспути, читання спогадів старшими учнями для молодших по закладах освіти.
22 листопада о 12.00 відбудеться масова акція «Хлібина виживання». Локація: мікрорайон кожної школи міста. Завдання акції: учні шкіл поширюватимуть серед людей інформаційні листівки про Голодомор і роздаватимуть скибки чорного хліба (5 грам), розповідаючи про мету акції.
У четвер, 21 листопада, о 14.30 год у ЦТДЮГ (вул. Вахнянина, 29) покажуть хореографічну виставу «Свіча». На захід запрошують учнів і педагогів закладів освіти міста.
Також відбудеться трансляція по закладах освіти відео Інституту національної пам’яті про Голодомор «Ти приніс мені яблуко?» Відео нагадує про загиблих від Голодомору українських дітей. Саме діти в часи Голодомору були найвразливішою групою. Додамо, 23 листопада — акція в закладах дошкільної освіти «Жменька зерна — жменька тепла». Акція полягає у вшануванні пам'яті невинно загиблих у часи Голодомору. У спеціальні мішечки, які будуть підписані «рис», «пшениця», «пшоно», «гречка» перед початком навчального процесу кожна дитина приносить символічну жменьку зерна, яку будуть зсипати у відповідні мішечки. Після завершення акції мішечки з крупами будуть посортовані та зібрані крупи доставлені волонтерами у БФ «Анни-Марії» — проект «Соціальна комора».

Матеріали /Режим доступу/: https://day.kyiv.ua/uk/article/media/doroga-svichki?fbclid=IwAR0YqAMx9UjLoB3Mz-G1cZg346QjmdhdHvydtEXEIaxOV8j2UYwUQk8e0I4
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/zapaly-svichku-pamyati-u-svoyemu-vikni-prezentovano-socialnu-reklamu-do-dnya-pamyati-zhertv-golodomoru
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/vidomi-ukrayinci-zaklykayut-pryyty-do-muzeyu-golodomoru-genocydu-ta-vshanuvaty-pamyat-zhertv-golodomoru
http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/nezhasyma-svicha-dzhejmsa-mejsa/#.XdPxwNUzaUk
http://incognita.day.kyiv.ua/den-i-vichnist-dzhejmsa-mejsa.html
http://www.memory.gov.ua/news/lyudi-pravdi-dzheims-meis 
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/3008 
https://varta1.com.ua/ukrayintsiv-zaklykayut-doluchytysya-do-aktsiyi-zapaly-svichku-pam-yati-video/
https://www.0532.ua/news/2576620/ukraincam-prezentuvali-socialnij-rolik-pro-svicku-pamati-video
https://galinfo.com.ua/news/zapaly_svichku_pamyati_ne_zalyshay_tsogo_dnya_svoie_vikno_porozhnim_330881.html
https://city-adm.lviv.ua/news/society/education/272821-zaklady-osvity-lvova-provedut-nyzku-zakhodiv-do-dnia-pamiati-zhertv-holodomoru
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 19.11.2019р.